https://www.tourclub.com.ua/uk/
Чергова мандрівка, черговий детальний огляд в Карпати і пакуємо наплечники. Ну що нас там може очікувати? Познімаємо приміщення, може сяку-таку атракцію і по хатах. Ось такий стандартний стереотип перед черговою поїздкою. Та не цього разу. Можу констатувати, що цього року кожна з поїздок готувала нам просто шалену кількість неочікуваних сюрпризів. Поїздка у село Красник – це також було щось радикально нове. Ні, це не проста пасивна мандрівка в Карпати, це випробовування нашої команди у вищій лізі активного туризму. От і постало питання, чи готові ми там грати?
Так от, дякую Іванці, що одразу не відкрила усі карти стосовно того, що нас там має очікувати, а то, знаючи свою пасивну натуру, знайшов би сотні відмовок відмінити, перенести, видозмінити поїздку. І тут навіть погана погода мала б стати моїм хорошим товаришем по відмовкам. Ні, і вона зрадила, тому з хорошим настроєм і без зайвих, як то кажуть, докорів сумління збираємо наше товариство і вирушаємо в гості на Франківщину у Верховинський район в рафтинг-табір «Рада дараба». На той час думалося, що їдемо дихнути свіжим повітрям, розім’яти засиджені кості. Ага, так і одразу …
Дорога в рафтинг-табір «Рада дараба»
І допоки у нас все ще спокійно та без сюрпризів, коротко про дорогу до табору. Знайти його надзвичайно просто, оскільки його координати є на Google Map. Станом на час написання цієї публікації дорога туди на 90% пречудова з твердим покриттям. Лишень на під’їзді до табору якихось 1.5 км ґрунтове покриття, проте облагороджене, тож їхати по ньому також – одне задоволення. На жаль, потягом туди не дістатися, оскільки найближча залізнична станція – у селищі Ворохта. Автобусним орієнтиром має стати селище Верховина, яке, здавалося б, поряд. Ну а на власному авто –орієнтуємося на Івано-Франківськ, Яремче, Ворохту, Верховину, перед якою звертаємо праворуч з дороги Р-24 на ґрунтову дорогу у напрямку до села Дземброня вздовж річки Черемош. І ось, уже за лічені хвилини, зліва побачимо будівлі табору «Рада дараба».
Сподіваюся, що і з Верховини дістатися до табору не так складно, оскільки усе поряд. Та й, зрештою, табір готовий надати послуги трансферу по доставці відвідувачів та груп з Івано-Франківська, Ворохти та Верховини. Звісно, усе буде за символічну платню та все ж, якщо група, бюджет не вийде за рамки доступності.
Рафтинг-табір «Рада дараба» – перше знайомство
І ось перед тим, як ділитися першими враженнями, про це місце хотілося б ще поговорити про те, де усе розташоване. Взагалі Верховинщина у підсвідомості бувалих туристів – це серце Українських Карпат. І, мандруючи у цю серцевину перед Верховиною, ми звертаємо у саме серце серцевини Карпат. Ось такий каламбур вийшов, але це як найточніше передає усі очікування, які ми тут налаштовані побачити. Звісно, їдемо на авто і початок ґрунтової, проте облагородженої дороги взагалі не засмутив, а навпаки підкреслив ті очікування. В’їзд в село Красник і за вікінгом очікувані пейзажі: розкидані старі дерев’яні будинки по горах, а королями доріг тут є корови. Мальовничі гірські вершини тісно оточують село зусібіч постійно спостерігаємо, як гуцули люльку смалять, чи точніше, як гори димлять. І цей медитаційний спокій підкреслює шум Чорного Черемоша. Далі дорогою уже відома Дземброня, а майже на тому ж меридіані Криворівня – істино магічні для любителів Карпат місця.
Та ми уже прибули. Хоча табір дещо у провулку ліворуч від головної дороги, та все ж його легко запримітити з головної дороги. Тож промахнутися просто не вийде. «Рада дараба» розташована на узбережжі Чорного Черемоша і має затишне подвір’я, на якому розмістилися дві головні будівлі табору, а також декілька технічних споруд, серед яких новобудова, у якій мають бути номери з покращеними умовами і павільйон з чанами.
Відверто усе на перший погляд для мене не звично і не зрозуміло, хоча згодом якраз переконуєшся, що формат рафтинг-табору має цілком продуманий формат на свого неповторного і активного туриста. Тому ми, прихильники «пасивного відпочинку», спочатку себе тут почували досить незрозуміло. Але лишень перші кілька хвилин. Це табірне життя тут переплітається у всьому: від внутрішнього розпорядку до спілкування з працівниками табору. Відповідно кожен, хто переступив поріг цього закладу, стає учасником великої дружньої туристичної общини, яка насправді стирає багато кордонів у спілкуванні між людьми. Вклинилися у цей процес якось швидко непомітно і з завзяттям.
Поселення в рафтинг-таборі «Рада Дараба»
Першим ділом оглядаємо номер, куди поселили нашу групу. Так от аж тепер розуміємо, що маємо справу з закладом типу «хостел», проте у кращих його варіантах. Отож до наших послуг 4-х місний номер, де є два звичних ліжка і одне дворівневе. У номері все скромно: стіл, декілька тумбочок. Інтер’єр – усе під дерево.
Хостел є хостел, тож через його аскетичність придивляємося до деталей. Хоча і тут усе не по «хостельному»: в номері лад і чистота, постіль акуратно застелена. В комплект входять 2 ковдри на туриста, очевидно з урахуванням місцевого клімату. Є великий набір розеток, тож заряджати техніку проблем не виникало. Постійно в розетці були три зарядки телефонів, одна зарядка камери і блок живлення ноутбука, а в резерві була ще одна розетка.
Анатомія рафтинг-табору «Рада Дараба»
Насправді дуже цікаво, адже в моїй практиці вперше опинитися у місці, де на один квадратний сантиметр можна зустріти справді сильних духом людей, які беззаперечно є ще й романтиками за натурою. Саме для таких створювалися колись туристичні притулки і саме для таких сьогодні працює рафтинг-табір «Рада дараба». Так от як усе тут побудовано і функціонує, або для чого створено саме такий формат?
А працює очевидно усе наступним чином: ви активний турист, який поставив перед собою великі цілі щодо підкорення тих чи інших вершин. Ну, поправлюся «не підкорення», а сходження на певні вершини. Наш постійний консультант з активних видів відпочинку та гід Ростислав Гринда дуже не любить термін «підкорення», як не коректний. На його думку, гори підкорити не можна, на гору, при певних вдалих обставинах, можна зійти, піднятися. Десь з ним у цій філософії є однодумцями, тож тут у рафтинг-таборі ми зустріли саме таких по духу і філософії людей, з грандіозними планами і бажаннями потрапити у свою хвилю і мати за честь споглядати з вершин, які доступні для обраних.
Звісно, такі походи готуються завчасно і мають мати якісь базові табори для старту і повернення у повсякденне життя. Якраз рафтинг-табір «Рада дараба» є саме таким місцем. Воно ідеально підходить для таких завдань. Насамперед її розташування у місці, звідкіля розпочинаються найграндіозніші туристичні маршрути українських Карпат, робить базу затребуваною і доречною саме у цьому місці. По друге, база готова прийняти туристів, не лише розмістивши їх у своїх номерах, але й надавши місце для наметового містечка і при цьому з доступом до усіх благ цивілізації – душ, кухня, туалет, пралка. Усе тут є і за цілком доступну вартість.
Та давайте насамперед навідаємося у корпус, в якому нам випаде нагода прожити наступні три дні. Справді тут є низка кімнат формату хостел, де може розміститися невелике товариство. Ну з найменших ми побачили 2-х місну кімнату і вона тут радше виняток з правил. Є декілька 4-хмісних кімнат. Даний житловий блок розташований на другому поверсі. Тут також є централізований санвузол. І знову повертаюся до філософії гір, якої тут дотримуються і намагаються пропагувати серед гостей. Так от, в коридорах другого поверху є розміщена міні-бібліотека з дуже цікавою підбіркою літератури. Шкода лиш, що короткий термін перебування не дає можливості зануритися у читання.
На першому поверсі розташована душова і їдальня. Тут також простежується товариський дух, оскільки і столи розраховані на споживання страв товариством і функціонал їдальні радше нагадує кают-компанію – таке собі універсальне приміщення для колективного відпочинку. Тут є набір настільних ігор, великий телевізор ну і невеличкий куточок пошани, в якому зберігаються кубки та грамоти команди турклубу «Тернопіль». Ось так ми відкрили таємницю ідейного творця рафтинг-табору «Рада дараба», та про це трішки згодом. Ще зазначу, що ми потрапили в гості в «Раду дарабу» в період чемпіонату Європи по футболу. Тож їдальня з її великим телевізором і універсальністю стали на декілька вечорів справжньою фанзоною.
Другий корпус табору має теж житлові приміщення, але уже на більшу кількість місць, а також складське приміщення з туристичним спорядженням.
Будні у рафтинг-таборі «Рада дараба»
Ми прибули і намагаємося адаптуватися до повсякденного життя табору. Справді, тут є свої правила, закони і філософія. Першим і головним законом є шанобливе ставлення до довкілля. Воно тут відіграє важливу роль і безпосередньо відображується у правилах табору. На скажімо таке собі просте правило роздільної утилізації сміття. Так воно тут є і воно тут працює. Ще одне цікаве правило чи радше умова – преференції та знижки для тих, хто приймає активну участь в екологічних акціях та походах з прибирання Карпат. Такі волонтери тут можуть розраховувати на підтримку та великі знижки, а іноді безкоштовні бонуси.
У перший день нашого прибуття ми проґавили можливість з організованою групою піднятися на гору Піп Іван Чорногірський. Насправді тут в таборі – це повсякденна прогулянка і вирушити в мандрівку можна за бажанням та хорошої погоди. Провідники та гіди завжди напоготові. Ми ж спізнилися і побачити наочно залишки обсерваторії та краєвиди на чорногірський масив переходить у плани на наступний сюди візит. Ще й погода почала скиглити. Проте останній факт не став перепоною відірватися на повну наступного дня.
Отож, як ми зрозуміли, що у рафтинг-таборі «Рада дараба», можна без проблем організувати цікаві одно- та багатоденні екскурсії у супроводі професійних гідів з орендою професійного обладнання.Та все ж найбільша інтрига нашого перебування захована у назві табору і ради неї ми приїхали сюди. Про це за мить, а зараз настав момент підкріпитися після стількох позитивних вражень.
Команда «У їдальню»
Ну так історично склалося, що з усієї нашої команди мені випала роль експерта з харчування. Жартую звісно, але проголодалися ми конкретно і власне інтрига полягала в тому, як і наскільки у такого типу закладах справляються з харчуванням. Не буду довго розповідати – усе на дуже високому рівні і набагато гнучкіше ніж можна було собі уявити.
Особливостями харчування тут у таборі є саме страви, які базуються на домашніх продуктах. Тут натуральне молоко і сметана, тут грибна юшка з карпатських грибів, тут чай на карпатських травах, тут банош з карпатської бринзи. Усе надзвичайно смачно. Мало того, тут готові врахувати індивідуальні особливості кожного з гостей. Скажімо, у нашій команді були учасники з лактозними проблемами. Тож вареники з сиром тут зайшли не для усіх. Приємно, що поварі запропонували альтернативу. Пізніше спілкуючись з працівниками кухні, довідуємся що у них чималий досвід харчування веганів.
Ну і найголовніше – порції не лишень смачні, але й великі. Скажете, що це не важливо? А ми таки мали досвід, після якого і ця деталь в Карпатському відпочинку стала надзвичайно важливою. Отож, з харчуванням тут справляються на відмінно.
Згодом у дворі побачили мангал. З’ясувалося що і зі своїми стравами тут проблем не має виникати. Замаринували шашлик – ваше туристичне товариство після важкого сходження без проблем зможе скуштувати тут на природі. Під час наступного візиту обов’язково випробуємо цю опцію.
Чому та дараба рада – дісталися до істини
Перший день промайнув дуже оперативно, і ми з трепетом очікували наступного дня, який обіцяв нам сплав річкою Чорний Черемош. І ось тут душу почали розривати сумніви: а чи треба, а чи не треба підписуватися на таку пригоду. Ще один «добрий» дядечко, якого доля не пустила податися на Піп Іван, наминаючи вечерю з виразом експерта нам переповідав про нещасні випадки під час сплаву на Черемоші і наскільки все серйозно і небезпечно. От і тепер думай, куди ми вляпалися.
Та завтра наступило швидше ніж хтось встиг заснути цієї ночі і раннє повідомлення про збір не залишило вибору, як приречено податися на екіпірування. І ось тут власне цікавість взяла верх, оскільки усі члени нашої команди по суті перший раз, пробуємо свої сили в такій атракції. Кожна деталь, кожна дія – вперше, відтак багато уваги до деталей.
Раз ми вже торкнулися деталей і власне б хотілося зупинитися на деталях формату цієї бази. Ну з самої назви можемо зрозуміти, що вона зорієнтована на сплав чи як то кажуть рафтинг. Взагалі в останній період рафтинг як явище щоразу набуває більше популярності в Карпатах. Турклуб «Тернопіль» був якраз серед лідерів пропагування такого виду активного відпочинку. Очевидно історично їх майбутній туристичний прихисток і отримав формат рафтинг-табору. Тут і назва «Рада дараба» має певну історичну прив’язку до карпатського регіону, адже дараба це – пліт, з допомогою якого на Гуцульщині сплавляли ліс. Сьогодні рафтинг-табір «Рада дараба», не лишень назвою, але й деталями інтер’єру та екстер’єру розповідає, що тут рафтинг в особливій пошані. Зокрема на одному з корпусів можна побачити декоративну байдарку, а в їдальні, як декоративний елемент, весло від байдарки. А чи саме від цієї, що на вулиці, історія інформації не дає.
«Рада дараба» - сплав
Стартуємо
Та все ж, поборовши страхи, вирішуємо доєднатися до команди мега впевненої у собі групи львів’ян. Після того як нас зранку розбудили на збір, першим ділом маємо отримати та підібрати екіпірування. Мова йде про гідрокостюм, гумове спецвзуття, захисний шолом та рятівний жилет. Усі ці атрибути не лишень для безпеки, але й для певного комфорту. Набір екіпірування у достатній кількості присутній у таборі і уже з цього моменту ми потрапляємо у руки професійного інструктора. Підбір екіпірування відбувається у відповідності до росту, ваги, статі і ін. Допоки ми з командою намагаємося запакуватися в гідрокостюми, інструктор уже вивчає команду і очевидно проробляє план посадки у рафт.
І ось тут перший нюанс, який для піонерів у цій справі може подарувати низку неприємних сюрпризів. Якщо ви вперше вирішуєте стати учасником сплаву, маєте усвідомити, що там будете мати справу з водою. Вона буде скрізь і усюди, тож рекомендовано завчасно подбати про одяг та взуття, яке не шкода мочити, а також про запас сухого одягу для зміни після рафтингу. Ми, як група першовідкривачів, якось і не надали цій інформації важливого значення. Відтак, після усіх пережитих емоцій, на нас очікувала операція з пошуку запасних штанів.
Та все ж ми усі отримали потрібний набір спецодягу і далі по мікроавтобусах, щоб виїхати на стартову позицію. Ми залишаємо село Красник, минаємо село Дземброня. Кажуть, останнє є найвисокогірнішим населеним пунктом в Україні, і десь аж там, між небом і землею, зупиняємося, щоб за мить відчути себе справжніми героями.
Коротко про річку, по якій доведеться відчути весь екстрим гірського сплаву. Кажуть, що Чорний Черемош – одна з найцікавіших і найвідповідальніших річок для рафтингу. Згодом ми потрапляємо на рафтинг по ріці Стрий і так приємно було бачити, як інструктори на нашу команду дивилися з певною повагою, адже ми сплавлялися на Чорному Черемоші, де наші інструктори проходили підвищення кваліфікації.
Найвідповідальніший момент
Хоч уже тоді, на стартовій позиції, добре збагнули : з Чорним Черемошем легковажити не можна. Тому з трепетом очікували на найвідповідальніший момент у нашій пригоді – інструктаж від інструктора Володимира. Оскільки для нас усе вперше, саме цей момент став нашим університетом у рафтингу. Довго розписувати не буду про що йшлося, оскільки сподіваюся про теорію рафтингу в Карпатах написати велику окрему публікацію. Лишень зазначу, що кожен з пунктів, зазначених Володимиром, знадобився не лишень на цьому сплаві і дав можливість відчувати себе трохи безпечніше. Коротко ми довідалися про те, як тримати весло, як реагувати на ті чи інші команди, як себе вести при випаданні з рафта і ще багато цікавої інформації. З цього моменту ми переставали бути колективом проекту чи якимись персоналіями. З цього моменту ми ставали єдиним командним механізмом, від злагодженості якого залежав успіх нашої водної мандрівки.
На воду
Перший гребок веслами – і Чорний Черемош нас впустив у свій бурхливий світ. Цей перший крок у щось невідоме був насправді лагідний і ніжний. Очевидно річка теж має інтелект і приймає правильне рішення нас не налякати на старті. І знову ж про живий організм Чорного Черемоша. Напередодні в горах пройшли сильні зливи, тож на момент старту ріка нагадувала потік світлого пива, яке залили в джакузі. Відверто картинка була величною, але оптимізму не вселяла. На початку сподівався відкосити від цієї пригоди, мовляв, з камерою краще з берега фотографувати. Але команда є командою і підставляти співгребців якось не личило.
А далі – як на американських гірках. Спочатку ми повільно набираємо швидкість, щоб попасти в течію, далі набираємо темп і розуміємо, що йдемо на пороги. Наша профі команда чи то з переляку, чи то в емоціях попіднімали весла догори. Ну а ми в колективному пориві зробили те саме. І це була перша груба помилка у рафтингу. Виявляється, в пороги якраз варто входити на швидкості. Тоді рафт краще управляється і простіше обрати максимально потрібну траєкторію. Перший урок провалили і вигрібати в прямому і переносному значені довелося інструктору Володимиру. Згодом все таки засвоїли цей урок і пороги були не такими страшними.
Хоча, чесно визнаю, у двох моментах хотілося тікати на берег. Особливо, коли боком нас занесло на пороги і саме наша сторона посунулась в водяну прірву. Та катастрофи не сталося: отримавши порцію водяного душу нас шалено та стрімко викинуло вверх на декілька метрів. Не знаю, чи на американських гірках є такий спецефект. Він незабутній. Ну, єдине, перед такими піруетами все таки снідати не варто.
Потім було ще чимало цікавих викрутасів, під час яких ми переконалися, що інструктор у нас справді профі, давав чіткі вказівки, а, за умови їх виконання, команда успішно долає будь-які перешкоди. Нам ж залишалося отримувати насолоду і чітко виконувати його команди, щоб усе пройшло гладенько і за сценарієм. Однозначно враження залишаться на довго.
Причал
Ех, лишень увійшли у ритм і отримали азарт догребти до Дністра, а тут пролунала команда причалювати. Все, наш 10-кілометровий відрізок завершився. На березі на нас очікував наш автомобіль супроводу. До речі, це ще один елемент, який вселяв впевненість у безпеці нашої мандрівки. Його ми бачили протягом усього маршруту, тож, на випадок якихось непередбачуваних обставин, до наших засобів спасіння додається швидка допомога з берега. Дякуючи професійності команди рафтинг-табору «Рада дараба» не знадобилося.
Ще один момент, про який уже згадували раніше, так це наявність одягу для перевдягання. Незважаючи на наявність гідрокостюмів, вода проникне скрізь. Справді з гідрокостюмом, особливо у холодній воді, набагато комфортніше, та все ж, коли ми їх познімали, зрозуміли що промокли до нитки.
Одним приємним бонусом даного маршруту є те, що фінішуємо безпосередньо на території табору, тож декілька метрів – і ви здаєте екіпірування, потім ще декілька метрів і ви вже в приміщенні, де можна просушити одяг, прийняти гарячий душ і нарешті пообідати. Відчуття фіналу просто неймовірні. Та все ж у «Рада дараба» пішли далі і фінальний релакс вирішили підсилити ще однією фішкою, яка остаточно закохала нас у це місце.
«Рада Дараба» – після сплаву ще не фінал
Думали що усе, зараз у номер і відпочинок. Та ні, сюрпризи на цьому не завершилися. Стук в двері і ми отримуємо запрошення відвідати чан. Вав, ми і не сподівалися. Справді на території рафтинг-табору є два чани. Великий і маленький. Що здивувало, коли спробували у нього зануритися – чистота води. Сюди вона потрапляє з артезіанського джерела. Пан Андрій, що обслуговує чан, одразу нам запропонував різні ароматичні масла для кращого комфорту, тож ця процедура після хвилювань та фізичних навантажень стала справжнім карпатським раєм. Згодом нам принесли ще й карпатський чай та пряники і таким чином наш найкульмінаційніший день цього туристичного сезону наразі завершено.
«Рада дараба» – масштаби більші
Після таких насичених подій якось про цей розділ й забув. Та все ж варто згадати про дозвілля. Ми вже згадували, що в дощову погоду тут є чим зайнятися, оскільки їдальня перевтілюється в такий собі центр дозвілля, де можна і в нарди зіграти і телевізор подивитися. Та все ж, коли за вікном сонечко, сидіти і нудьгувати тут не доведеться.
Звісно, більшість часу ви будете зайняті або в походах або на сплаві. Та все ж тут є потужний потенціал й для пасивного відпочинку. Насамперед поряд розташована Верховина – селище музеїв та багатьох туристичних атракцій. Насправді і тут не все так однозначно. Скажімо спробували протестувати музеї на доступність для туристів і, на жаль, лише один відповідає нашим критеріям доступності для туристів. Мова йде про Музей Гуцульщини. Приємно вразив графік роботи, логічна вартість і відсутність усіляких забобонів щодо заборон фотографувати. Експозиції цікаві, історичні і такі, що дають нагоду зануритися в побут цього краю. Що дуже важливо – привітний персонал. А ось про інші музеї нічого сказати взагалі не можу, оскільки у них існує «міністерська» доступність – по замовленню.
Трішки далі, через перевал, можемо відвідати Ворохту з її музеями та залізничними індустріальними пам’ятками.
Рафтинг-табір «Рада дараба» підсумок емоцій
Про це місце говорити можна дуже багато. Та все ж воно якнайближче до самого корінного поняття «туризм». Це те місце, де ви маєте змогу перевтілитися і долучитися до цього високого звання «турист». Саме тут є уся інфраструктура щоб активно та безпечно відкрити крайні рубежі гір Карпат. Тут класні гіди, тобто відвідати найцікавіші та найбільш знакові вершини Карпат тут можна без проблем, адже усе поряд. Тут суперові інструктори з рафтингу та інших видів сплавів. Справді, тут можна сплавлятися і на байдарках, і на катамаранах. І головне – повернення до цивілізації буде комфортним та незабутнім.
Ну і об’єднує усі ці позитивні моменти доступність по вартості. Тобто стати справжнім туристом в сучасних умовах цілком можливо і все завдяки ось таким спеціалізованим закладам туризму, які стануть вашим університетом для переходу у карпатську туристичну вищу лігу. Ми перший залік, сподіваємося, здали. Попереду ще багато екзаменів, але, власне, їх хотілося б здавати саме в рафтинг-таборі «Рада дараба» і саме під контролем їх викладачів. Сподіваємося на нові спільні сесії.
Контакти:
с. Красник
вул. І.Франка 1в
Телефон 1: +38 0678414680
Телефон 2: +38 0962124071
Телефон 3: +38 0960221033
Ярослав БАРАН
на замовлення karpatytur.info
