Коротка історія міста Сколе

Сколе має унікальну історію, яка пов’язана з формуванням української держави та часами Київської Русі і Галицько-Волинського князівства. Вперше місто Сколе в історичних документах згадується в 1397 році. У цьому році польський король Ягайло дозволив населенню заселяти землі в Карпатських долинах. Але археологічні дослідження свідчать, що тут перші поселення були значно раніше – приблизно на початку XI століття нашої ери. Також про дату перших поселень можна дізнатися з легенди про князя Святослава, згідно з якою військо Святополка “скололо” Святославу голову.

Саме від цієї легенди походить назва міста. Саме за часів Київської Русі місто мало важливе економічне та політичне значення. Адже через місто проходив дуже важливий торговий шлях на Закарпаття з Волині та Галичини. Цей шлях раніше називали “на угри”. На території Сколе були знайдені кам’яні сокири, кістяні вироби, кераміка та інші артефакти, які відносяться до тих часів.

Ще за часів Київської Русі на півночі міста на протилежних горах стояли дві сторожові вежі Башта і Забашта. Ці вежі використовувалися для оборони міста від ворогів. Від цих двох веж походять сучасні назви вершин цих гір Башта і Забашта.

У 1397 році поселення отримало Магдебурзьке право, за яким місто звільнили від управління та суду великих земельних власників, і були створені органи місцевого самоврядування. Також магдебурзьким правом регулювалися суспільно-правові відносини в межах міста, заходи кримінального покарання, порядок суду та судочинства, внутрішня структура та діяльність купецьких корпорацій, ремісничих цехів, торгівлі тощо.

З XIV століття до 1772 року Сколівщина та інші сусідні території входили до складу Речі Посполитої. Протягом XIV-XV століть населення Сколе неодноразово піддавалося нападам татар і угорців (1568, 1594, 1610).

Олександр Януш Заславський – Острожський

У 1660 році поряд з поселенням виник містечко «Олександрія», яким володів польський шляхтич граф Олександр Януш Заславський. У центрі міста знаходилися дерев’яний замок і ратуша посеред торгової площі, яку використовували під торговий центр і склади. Назва «Олександрія» не прижилася, а місцеві жителі й далі називали місто Сколе. Побудована в ці часи ратуша збереглася до ХХ ст. Під час Другої світової війни вона сильно постраждала, а після була розібрана радянською владою на початку 50-х років ХХ ст.

На початку XVIII ст., у часи Австро-Угорської імперії, Сколівщину та інші регіони Карпат почали колонізувати німецькі ремісники. Це призвело до розвитку промисловості та торгівлі в краї. На цих землях утворилося кілька німецьких колоній, якими володіли Аннаберг, Карлсдорф і Феліценталь. Німецький вплив тих часів і досі можна побачити в забудові, побуті, веденні господарства міста.

У XVIII ст. у селі Демня (село на південь від Сколе) граф Євгеній Конський заклав першу доменну піч. Якраз назва села Демня походить від назви печі «Домни». У цій печі місцеві майстри виплавляли з заліза сільськогосподарські інструменти та засоби праці. Також виплавляли зі піску: виробляли зелене і прозоре скло. Пізніше граф Конський побудував тут першу парову лісопилку, а в 1864 р. заснував найбільшу в Галичині сірникову фабрику.

У місті збереглася стара дерев’яна церква Святого Пантелеймона, побудована в 1597 р. (раніше називалася Святого Параскеви).

Церква Св. Пантелеймона

У 1885 році в місто проклали залізницю “Стрий-Сколе”, що дало великий стимул для інтенсивного розвитку рекреаційного господарства та промисловості Сколівщини. У 1887 році залізницю продовжили до Мукачевого.

У 1886 році в місті австрійським бароном Альбертом Грьодлі разом з братом була заснована фірма “Брати Барони Грьодлі”. У цьому ж році він разом з місцевим підприємцем Шмідтом купив у графа Євгеніуша Конського місцеві ліси. Незабаром фірма Грьодлі перетворилася на потужний різногалузевий промисловий комплекс, до якого входили лісозаготівельні промисли, каменярня (лісопилка), ремонтно-механічні майстерні та навіть невелика гідроелектростанція. Брати Грьодлі в Сколівському збудували кілька вузькоколійок. Найбільший ухил мав ділянка від Демні через Свидник до Тисовця (18,7 км), на Козеву та на гору Парашку.

З розвитком промислового виробництва в XIX столітті паралельно перебудовувалася комунально-соціальна сфера. Відпрацьоване пар підприємств міста йшло на опалення службових приміщень. У ті часи було збудовано водопровід з керамічних труб, який справно працює до сьогодні.

30 березня 1888 року в місті виникла велика пожежа, яка швидко поширювалася по місту через щільну забудову. Ця пожежа знищила майже третину міста (понад 100 будинків). Велику щільність забудови господарських будівель можна спостерігати і в наш час, що становить значну пожежну небезпеку для міста. Тому в Сколі зараз функціонує пожежна частина.

З 1900 року на Сколівщині з’являються перші охоронні лісові округи площею 69 гектар.

У 1912 році Сколівщина була відокремлена від Стрийського повіту і місто Сколе стало повітовим центром.

З 1928 до 1935 року на Сколівщині видавалася газета «Відомості Демнянської», в якій висвітлювалися питання новин, економіки, історії, географії та побуту краю. На початку 30-х років XX століття починає інтенсивно розвиватися туризм. З’явилися пансіонати, туристичні вілли, туристичне інформбюро, кінотеатр, гірськолижний трамплін, хокейне поле, пляжі над річкою Опір, ковзанка і перша в Карпатах санна траса.

До 2-ї світової війни місто було центром Сколівського повіту. Пізніше воно приєдналося до Стрийського повіту Станіславського воєводства.

1937 року місто Сколе включили до переліку гірських поселень, які потребують охорони як рекреаційна зона.

До 17 вересня 1939 року в місті базувався гарнізон першого батальйону Корпусу Прикордонної Оборони «Skole» на чолі з командиром – майором Єжи Дембровським.

З 19 вересня 1939 по 26 червня 1941 місто окупували війська Червоної армії. Потім місто було зайняте німецькими військами після відступу радянських військ на початку Великої Вітчизняної війни. У цей час підрозділи СС розстріляли тут понад три тисячі євреїв. 9 серпня 1944 року радянські війська зайняли місто після відступу фашистів.

У 1975 р. у місті функціонували лісокомбінат, лісгоспзаг, електростанція, кар’єроуправління, промкомбінат, олійно- та хлібозаводи, комбінат побутового обслуговування об’єднання «Сільгосптехніка». Були 26 магазинів, 10 підприємств громадського харчування, музична школа, чотири загальноосвітні школи, два дитячі комбінати, Будинок культури, дві бібліотеки, широкоекранний кінотеатр, готель, поліклініка, районна лікарня, тубсанаторій.

День міста Сколе святкується щороку в третю неділю вересня.
Свого часу на Сколівщині перебували такі відомі українські письменники та діячі як К. Устиянович, О. Кульчицька, І. Труш, А. Новаківський. За свою історію місто Сколе завоювало собі славу серед туристів.
Сьогодні місто залишається привабливим для туристів, науковців, художників. Навколо міста височіють карпатські гори, привабливі і водночас дикі.