НПП «Черемоський» – нові враження про нові Карпати
Якось на ці території раніше не доводилося заїжджати. Пишемо про Львівські, Закарпатські, Івано-Франківські Карпати, а от Буковина залишалася без нашої уваги. Складалося враження, що великою мірою там і нема на що дивитися, оскільки дуже мало інформації. Але в ці хибні міркування відверто не вірив, адже стільки чудових пісень подарував нам цей край. Це і всесвітньо відома «Червона рута» та «Водограй» та ще багато цікавих та гарних пісенних творів. Тому коли отримали запрошення відвідати Буковину, одразу взялися без роздумів організовувати поїздку, незважаючи на її нестандартність.
А нестандартність полягала в тому, що на огляд нам запропонували не садибу чи готель, а Національний природний парк «Черемоський». І насправді для мене було відкриттям, що й таке існує у Карпатах. Справа в тому, що відносно недавно довелося писати публікацію про заповідники та національні парки Карпат. І якось дивно, але про «Черемоський» у загальних списках взагалі не згадувалося. Досі він навіть не позначений на картах Google. Однак, коли спробував дізнатися історію цієї заповідної території – все стало на свої місця: НПП «Черемоський» створено нещодавно. Перші інформаційні спогади про нього датуються 2009 роком, коли його було створено Указом Президента України, а почав функціонувати він лише у 2011 році. Тобто в контексті історії НПП «Черемоський» є новачком чи малюком, який ще не вийшов із ясел. Тому й не варто було сподіватися на якусь помпезність та інформаційну насиченість. Однак це лише додало нам цікавості, і наша творча команда справді відчула себе першовідкривачами.
НПП «Черемоський» – дорога
Вирушаємо в дорогу. Першим пунктом призначення мало стати селище та районний центр Чернівецької області – Путила. Саме тут розташована штаб-квартира або центральний офіс НВП «Черемоський».
Путила – міський палац культури
А дістатися туди можна двома шляхами, оскільки Путила розташована осторонь транспортних коридорів і популярних туристичних маршрутів. Найзручніший напрямок з боку Чернівців з Берегомету та Вижниці. У середньому цей шлях на авто в 121 кілометр можна подолати трохи більше ніж за 2,5 години. Дорога в задовільному, місцями навіть у відмінному стані.
Проте нам довелося курсувати зі Львова з гачком через Стрий, де підбирали деяких учасників нашої команди. Тому для нас був зручним другий напрямок з боку Івано-Франківська. Хоча працівники НПП нас співчуваючи попередили, що дорога там не є гарною і десь кілометрів 60 доведеться їхати майже бездоріжжям. Тому з Івано-Франківська беремо курс на Коломию, Косів. І ось тут, власне, варто бути дуже уважним, оскільки навігатор чомусь нас спрямував на дорогу через Криворівню, хоча головний шлях пролягає через Вижницю. І все ж, навіть повернувши праворуч на гірський шлях, ми були приємно здивовані станом доріг. На момент написання огляду Івано-Франківська область дуже добре підготувався до туристичного сезону та шляхи на головних туристичних напрямках були просто відмінними. В результаті на нас чекали лише 11 кілометрів ґрунтово-кам’яного шляху, які дійсно наближені до бездоріжжя, якими вони очевидні і є в дощову погоду. Наше авто (Мерседес А-класу), час від часу сідав черевом на дорогу. Але обійшлося без пригод. Загалом шлях від Львова до Путилі приблизно забрав у нас шість годин.
Наш шлях
Путила – перші враження
Зрештою прибули до Путили. Незважаючи на статус, містечко (я б його швидше так назвав) бере в полон ще задовго до прибуття, оскільки дорога веде через неймовірно гарні гори. То тут, то там видніються оголені скелі і нарешті дорога проходить берегами гірської річки Путилка. Тому Путила з усіх боків оточена горами, а через центр міста проходить набережна вищезгаданої річки. За туристичною привабливістю загалом склалося враження, що місто спить в очікуванні, коли прокинеться для активної туристичної діяльності, адже потенціал цих країв є надзвичайно багатим.
Ріка Путилка і набережна Путили
Так, уже сьогодні Путила має бути цікавою для любителів літератури, адже саме тут народився відомий український письменник та журналіст Юрій Федьковича, іменем якого названо Чернівецький національний університет. Справді, згадую розповіді, з якими довелося ознайомитись під час навчання на журналістиці, вони просто були переповнені гуцульським колоритом. Тому після відвідин його батьківщини починаєш розуміти, наскільки добре йому вдалося передати душу рідної землі. Що цікаво у Путилі існує будинок-садиба Юрія Федьковича. Але, на жаль, відвідати її не вдалося через хронічну проблему провінційних музеїв – незрозумілий графік роботи. Прийшли туди у робочий час, але він виявився закритим. Тому все, що вдалося побачити – територію навколо музею. Насправді це проблема не лише цього музею, а й багатьох подібних до карпатського регіону, що робить їх недоступними для відвідувачів та туристів.
Памятник Ю.Федьковичу
НПП «Черемоський» – розпочинаємо мандрівку в гори
Після того, як ми провели ніч у Путилі, наступного дня зустрічаємось із представниками парку з пані Оксаною Томнюк – заступником директора парку з наукової роботи та паном Михайлом Чорній – головним природознавцем парку, які стали нашими неперевершеними гідами у цій подорожі. І ось тут почалося найцікавіше. Нам було запропоновано залишити нашу машину в Путилі і пересісти до кузова службового УАЗу, оскільки, як потім могли переконатися, наше авто просто в багатьох місцях не проїхало. Вперше їхав до Карпат на такому транспорті. Але відверто ця подорож стала найромантичнішою з усіх, на яких довелося раніше побувати. По-перше, протягом усього шляху до території парку можна було насолоджуватися краєвидами не з вікна авто, і по-друге – на природі відбувалася цікава розмова з пані Оксаною про природні особливості національного парку. За селом Селятин нас чекав позашляховик, яким, власне, вивчали територію національного парку «Черемоський».
З Путили в НПП “Черемоський”
Що цікаво, під час поїздки ми двічі проходили контроль на КПП, оскільки в’їжджали до прикордонної смуги. Далі дорога кілька кілометрів пролягала впритул до державного кордону, через загородження якого можна було бачити сусідню Румунію. Так би мовити, – погляд до Євросоюзу.
НПП «Черемоський» – Прибуття
Перед нами міст через річку Перкалаб та за ним офіційний в’їзд у володіння Національного природного парку «Черемоський». Однак це місце є символічним, оскільки саме з нього, мабуть, і походить назва парку. Тут ліворуч за кілька метрів ріка. Перкалаб зливається з річкою Сарата, утворюючи такий спосіб витіки знаменитої карпатської річки Білий Черемош.
В’їзд та вхід на територію платний. Однак вартість символічна, яка включає екологічний збір, а далі дорога в дикі Буковинські Карпати. Відразу скажу, що працівниками парку вже виконано величезну роботу для туристів та відпочиваючих. Тут функціонують добре продумані пішохідні та вело маршрути, завдяки яким можна побачити більшість краси національного парку. По одному з таких маршрутів очевидно і було організовано нашу подорож. Отже, що ми побачили під час цієї подорожі?
Ворота НПП “Черемоський”
НПП «Черемоський» – ППерші враження продиктовані водою
Перші об’єкти, які потраплять у ваше поле зору, будуть пов’язані саме з водою. Те, що Парк багатий на водні ресурси, довідалися ще до приїзду сюди. Так ось під час подорожі нам по дорозі траплялися мінеральні джерела (Сарата1, Сарата 2, Сарата 3,). Вода в них справді лікувальна та досить смачна. Про їхні лікувальні властивості свідчать наукові дослідження, які тут нещодавно проводилися. Також на території парку є цікавий об’єкт під назвою “Білий потік”. Тут на поверхню виходять вапнякові породи, які дали своїм забарвленням назву цієї гідрологічної пам’ятки.
Джерело “Сарата 1”
Ще однією водною принадою є водоспад Кортузіанський. З одного боку, начебто й нічим не відрізняється від інших водоспадів Карпат. Висота так собі – 6.5 метрів. І все ж таки він бере за душу своєю красою. Визнаю, вперше довелося побачити водоспад, який повністю вкритий густим зеленим мохом. Картинка просто заворожує. І ще один цікавий факт – вода у цьому водоспаді надзвичайно смачна. Кажуть, все через вміст органічних природних сполук. Пробували – справді дуже смачно.
Водоспад “Кортузианский”
І ось перед нами кляуза чи гать. Ще одна вже не природна, а техногенна або, як кажуть вчені, антропогенна пам’ятка. Думаю, більшість із читачів уже здогадалися, про що йдеться. Справді йдеться про греблі на гірських річках. Те, що ви побачите в НПП «Черемоський», має пряий стосунок до історії цього краю, оскільки збереглося з часів «бокорашів». Нагадаю, що так у давнину називали людей, які займалися сплавом лісу. Назва очевидно сюди перекочувала із Закарпаття. А ось термін «Кляуза» кажуть походить від австрійського інженера, який уперше почав будувати тут такі гідрологічні споруди. Сьогодні кляуза на річці Сарата формує досить велике водосховище, яке цілком можна використовувати з рекреаційною метою як карпатське море. А чому б і ні. До речі, схожа є і на річці Перкалаб.
Кляуза на ріці Сарата
Ну і нарешті, для завершення водної тематики відзначу, що на більшості гірських потоків, водоспадів і джерел можна спостерігати дивну конструкцію: якийсь дерев’яний жолоб, який відводить струмінь води в бік, по якому вода стікає невеликим водоспадом в низ. Зроблено це для того, щоб було зручно туристам та відвідувачам попити води у спекотний час. І тут таких цікавих технічних пристроїв чимало.
НПП «Черемоський» – вище в гори
Коли ми піднімалися в гору, ми не знали, що кульмінацією нашої подорожі стане покинута радіолокаційна станція «Памір», і про це трохи пізніше. Саме сходження стало приводом поговорити про природу та геологію НПП «Черемоський». Насправді вникати в тонкощі особливостей потребує багато часу та енергії, адже тут дуже різноманітна картина як з природою, так і з геологією. Справа в тому, що парк розташований на межі п’яти геологічних структурних зон, а це дало відбиток і природі, і рельєфу.
Скеля “Жупани”
Гора “Великий камінь”
На території НПП “Черемоський” природа різноманітна. Тут можна зустріти багато червонокнижних видів рослинного та тваринного світу. Під час проведення досліджень виявлено, що на території національного парку під охороною зростає 55 видів рослин та 69 тварин, які занесені до Червоної книги України. Деякі червонокнижні рослини потрапили і до нашого об’єктиву. Серед тварин тут можна зустріти ведмедя бурого, рись, диких кабанів, оленів та ще багато різних видів фауни.
Язичник сибірський (Червона книга України)
Варто згадати, що під час подорожі ми також завітали до «плантації» рідкісного в наш час Карпатського кедра (сосна кедрова європейська). Працівники парку надзвичайно раділи, бо прижилися майже всі саджанці. І ось нарешті ми опинилися на хребті Яровиця. Краєвиди неймовірні. То тут, то там можна спостерігати за стадами овець, і наша дорога піднімалася до вершини гори Томнатик.
НПП “Черемоський” – фрагменти
НПП «Черемоський» – Радіолокаційна сианція “Памір”
Про неї ходить багато легенд. Ще на під’їзді до цієї станції складається враження, що в горах зазнав катастрофи зореліт прибульців. Гігантські круглі куполоподібні споруди на вершині виглядають дуже футуристично. Поряд трохи нижче розташована каплиця Святого Євстахія – покровителя тварин. І тут же облаштовано територію для туристичного привалу: огороджене місце для наметового містечка. Це ще одне свідчення того, що у НВП «Черемоський» – туристам раді.
Хоча станція в занедбаному стані, і все ж таки збережені покриття радіолокаційних антен у хорошому стані і виглядають грандіозно. Також варто відзначити, що краєвиди і тут зачаровують своєю незвіданою красою. Звідси можна побачити Румунію – найвищі вершини гір Мармарощини та найвищу точку Буковини – гору Яровиця (1574 м.). Варто зазначити, що гора Томнатик їй абсолютно нічим не поступається – 1565м.
Радіолокаційна станція “Памір” на горі Томнатик
НПП «Черемоський» – повертаємось до підніжжя гір
Сонце вже почало хилитися до горизонту і час назад. Раптом перед нашим авто на схилі опинилася велика череда овець, яка неспішно йшла очевидно тим же маршрутом, що й ми. Водій знайшов пастуха і попросив відігнати череду в ліс, бо до сутінків ми так і не потрапимо в Путилу. І тут сталося диво – старий пастух вийняв з-за пазухи сопілку і заграв якусь дивну, але чарівну мелодію. Вівці слухняно як за командою звернули з дороги до лісу. Тільки ми зрівнялися з отарою, як пастух знову заграв якусь мелодію і вівці слухняно зімкнули ряди за автомобілем. Таке я бачив уперше. І вразило тут не лише управління вівцями, а й сама мелодія, яка була чудовою серед вікових дерев та чистого гірського повітря.
Але нам ще не судилося відпочивати. Зупинка в долині у пана Василя занурила нас в атмосферу гуцульського побуту. Ми нарешті почули гуцульський діалект у всій його красі, і що найголовніше побачили, як утворюються карпатські сири та бринза. Звичайно, все це відбувалося з дегустацією.
Справжня буковинсько-гуцульська бринза
Того ж вечора на нас очікувало ще й коротеньке катання на конях, які добряче вразили нашу групу. Підсумовуючи побачене шкодуємо, що не встигли побачити скелі з білого мармуру – Молочно-братський карстовий масив та печери, серед яких найглибша вертикальна шахта Буковини (37м). Однак запланованого часу просто фізично не вистачило, щоб усе оглянути. І це при тому, у що ми були на авто.
І все ж настав час повертатися до ночівлі. Перед тим ми підкріпилися мачанкою з найсмачніших лісових грибів та взяли курс на Путилу. Прибули пізно вночі. Руки і ноги гуділиі від втоми, але душа просто була готова вибухнути неперевершеними емоціями.
Катание на конях в НПП “Черемоський” – е норма
Про НПП «Черемоський» після міцного карпатського сну
Емоції трохи стихли і на ранок аналізуємо побачене. Перше питання «Чи варто подорожувати до НПП «Черемоський»», відповідь однозначна – «так, і не один раз», оскільки, якщо врахувати, що подорож буде пішою – подорож варто планувати на кілька днів. Це є чудове, я би навіть сказав фантастичне місце для активної форми відпочинку.
Спеціальне місце для наметових містечок та привалів
Як щодо напівактивної форми відпочинку. Тут справа дещо складніша, проте також цілком реальна. Проживання: на жаль, Путила в цьому плані ще не набрала обертів. Хоча переконаний приватний сектор, готовий допомогти в цій ситуації. Щодо більш цивілізованого проживання – на околицях Путили розкинувся цікавий комплекс «Хутір Тихий». Тому проживання та харчування в реальному часі можна знайти саме там. Тепер щодо організації подорожі до НВП «Черемоський». Знаю, що гіди із Чернівців займаються організацією подібних вилазок. Саме один із таких гуртів ми зустріли під час своєї подорожі. І тут є інший бік медалі: знайти їх доведеться самостійно, бо ті не поспішають виставлятись на туристичних порталах.
Однак є і простіший і як нам здається цікавіший варіант: звернутися безпосередньо до дирекції НПП «Черемоський», для сприяння в організації подорожі. Саме такий варіант ми й зазнали під час нашого огляду. Тут вам допоможуть з організацією побуту та готові стати гідами у вашій подорожі. Скажу так, мати в ролі гіда для прикладу пані Оксану Томнюк – це те ж, що поринути в карпатський ґрунт на кілометри до найнезвичайніших мінералів, а також зрозуміти, що кожна куточок, кожна квітка, рослина насправді величезна та цікава історія цього краю. . У нас, принаймні, склалося таке враження. І це тільки тому, що гідом у нашому огляді були вчені – професійні біологи та природознавці.
- Чернівецька обл.
- селище.Путыла
- вул. Ю.Федьковича 35
- тел.\факс (03738) 2 12 58
- +38 067 726 07 36
- +38 096 943 48 21
- http://cheremoskyi.org.ua/
НПП «Черемоський» висновки
Ця подорож була особливою, оскільки відрізнялася за форматом від усіх, які раніше доводилося робити. Навіть фотограф зазначив, що він морально готувався до зйомок інтер’єрів, а тут стільки чудових краєвидів.
Отож які сильні аргументи цієї подорожі:
- А) Відвідування нових Карпат, про які туристи поки що мало що знають
- Б) Потужна можливість прожити віч-на-віч із природою
- В) Тут все є для любителів тихого полювання – грибних чи ягідних турів
- Г) Тут найвища вершина Чернівецької області
- Д) Тут поряд Євросоюз
- Е) Тут багато пам’яток природи як природного, і техногенного походження з багатьма неймовірними легендами
- Е) Фантастичні пейзажі та море рідкісних рослин
- Ж) Скелі, водоспади, печери – присутні всі атрибути гір
- С) Ну і гурманів є чим здивувати: гуцульська кухня, виробництво сирів, бринзи – все доступне для дегустації.
- І) Хоча нерозвинена, але існуюча туристична інфраструктура. Тобто жити і харчуватися є де, а також система відпрацьованих пішохідних та велосипедних маршрутів.
Путила та НПП «Черемоський» – до побачення. Принаймні хотілося б вірити, що ще неодноразово доля закине в цей край, справді надзвичайно гостинних людей, які в оточенні такої природи просто не можуть бути іншими. Буковина – ти супер!!!
Ярослав БАРАН
(фото автора и YarekFoto Studio)
на замовлення karpatytur.info
