Переконались вдруге: відпочинок в Карпатах без ТК «Ворохта 365» неможливий
Вперше у нашій практиці нас повторно запрошують в гості. Справді три роки тому вперше побували у Ворохті в рамках проекту «Детальний огляд» і вперше нас гостинно приймав туристичний комплекс «Ворохта 365» (далі ТК «Ворохта 365»). Що цікаво тоді враження були неймовірні, оскільки ми знайшли свою золоту середину між доступним і водночас якісним відпочинком в Карпатах. Наразі нічого більш збалансованішого нам так і не довелося зустрічати в Карпатському регіоні. Десь волею не волею цей туристичний комплекс став таким собі мірилом формули комфортного та вдалого відпочинку.
Та час йшов і туристичні автобуси з написом 365 щораз частіше стали траплятися нам шляху. Однозначно було зрозуміло що цей туристичний механізм працює і потенціал його великий. Проте ніхто з нашої команди й подумати не міг що побуваємо там вдруге. Коли отримали повторно запрошення воно породило дуже контраверсійні відчуття. З одного боку «однозначно їдемо», адже знаємо куди і знаємо як там, а з іншого боку «про що розповідати», адже усе сказане було ще три роки тому. Та як показала практика буде що розповісти і на третій раз, оскільки арсенал існуючих послуг дуже великий і запас ідей лишень поповнюється. Тому гайда по конях і в дорогу.
Вдруге про дорогу до ТК «Ворохта 365»
Даний розділ швидше дань традиціям, оскільки туристичний комплекс ніхто нікуди не переніс, тому як і чим доїхати можна прочитати ще у попередній публікації 3-річної давнини. Лишень коротко доповнимо що зросла кількість потягів, якими можна дістатися до Ворохти. У звичний час сюди курсують прямі потяги з Києва, Львова, Івано-Франківська, Коломиї і навіть Харкова. У літній період з’являються ще й додаткові поїзди (Київ – Ворохта). Цікавою є й ситуація з автомобільними шляхами: ситуація не те що втрималась у порівнянні з попереднім візитом, а навпаки покращились за рахунок доробки тих шматків про які писали у попередній публікації.
Отож їдемо у Ворохту здавалося б по звичній дорозі, проте як і перший раз насторожував один поворот, який попереднього разу проґавили. Йдеться про поворот на ліво у селі Татарів де з’їжджаємо з легендарної траси національного значення Н-09 на регіональну дорогу Р-24. Поворот насправді дуже скромний з виду і проґавити його можна легко. Та цього разу повністю довірилися навігатору, який без сюрпризів доставив нас на місце.
Ну і про філософські моменти, на які навіває дорога. Їдемо з товариством і пліткуємо як нас зустріне ТК «Ворохта 365». Хтось вважав що усе залишилось без змін, більшість були адептами туристичних тенденцій: коли відкривається новий туристичний заклад – тоді він здатний викликати справжні здивування, проте з часом усе повертається до буденності і заклад стає уподібнюватися загальній масі собі подібних. Отож навіть кинули жереб: якщо високу марку вдалося втримати протягом трьох років це звісно супер і позитивний результат в такому разі прибічники цієї гіпотези отримали шанс на халяву відвідати баньку за кошт сторони що програла. Забіжу наперед – отримали третій результат про який розповімо згодом. Тож самі розумієте які у нас були очікування вдруге мандруючи до ТК «Ворохта 365».
Цілі і бажання на повторний візит
Ще з попереднього візиту в ТК «Ворохта 365» у нас залишилося багато нерозгаданих білих плям, які б хотілося наразі відкрити і заповнити прогалини. Для нас досі залишається таємницею 3 та 4 корпус туристичного комплексу «Ворохта 365»; ми досі не погуляли по Ворохті оскільки просто не вистачило часу; ми так і не піднялись на вершину Говерли – просто невистачило сміливості. А щодо варіантів екскурсій ми відвідали лишень одну з просто велетенського асортименту варіантів. Пригадую ще той раз познайомилися з літньою парою з Києва, яка вдруге навідалася до Ворохти. Питаю «що спонукало приїхати сюди вдруге»? «А ми ж на усіх екскурсіях так і не побували, тому доведеться ще декілька разів приїхати сюди» – відповіли столичні гості. А що про нас говорити: були неповні 4 дні, з’їздили на одну екскурсію. Про Говерлу взагалі не говоримо.
Ось так у роздумав минула дорога до Ворохти. Вже проїхали Авангард, перший залізничний віадук і починають доймати сумніви: а може уже тих екскурсій немає, а може тут по традиції усе пішло на спад. Та ось перед нами брама добре знайомого корпусу №5 і ми заїжджаємо на подвір’я…
Друге «перше» враження про ТК «Ворохта 365»
Особливість даної поїздки полягає у тому що маємо можливість порівнювати з тим як було і як є. І ось перша відмінність: минулого разу ми проживали у корпусі №2. Цього разу нам було запропоновано корпус №5. Звичайно ми і тоді його бачили, знайомилися з номерним фондом. Загалом п’ятий корпус є на мою думку найбільшою спорудою у ТК «Ворохта 365». Він по ворхтянським міркам просто велетенський і через 3 роки виглядає модерново та свіжо.
Та час навідатись на ресепшин. Пані Галина (адміністратор корпусу), якій випала по розпорядку зустрічати нашу групу одразу нас підвела до невеличкого журнального столика на якому стояли 4 бокали з шампанським і коровай (як згодом стало відомо) який було спечений тут же в ТК «Ворохта 365». Прозвучало вітальне слово та тост за гарний відпочинок і лишень після того нас запросили на реєстрацію.
Що це було? Минулого разу коли навідувалися сюди ми потрапляли на середину туру тим самим пропустивши ще одну цікаву традицію ТК «Ворохта 365» – урочисту церемонію зустрічі гостей. Подібна церемонія існує й для прощання з відпочивальниками. Згодом на вітальній церемонії будемо мати нагоду побувати. Вона відбувається з більшим розмахом з акторами. Проте також недовго і лаконічно щоб не втомлювати гостей з дороги.
Для нашої групи було вирішено запропонувати такий собі камерний варіант вітальної церемонії. Чесно кажучи приємно, оскільки такий підхід усуває зайві бар’єри між гостями та персоналом. Наступна процедура реєстрації та поселення уже не виглядає так строго і формально. Ось і першу білу пляму розкрито.
Поселення – про умови
От тут якраз порівнювати немає з чим. Хоча в тур комплексі номери і стандартизовані проте їх дизайн може дещо відрізнятися. Спочатку навіть виникли певні запитання чому нас селять не в 2 корпусі як раніше а у п’ятому. Проте відповіді на ці запитання обернулися для нас певним сюрпризом.
І так для нашої групи були запропоновані два майже однаковісінькі 2-х місті номера типу «Стандарт». Насправді одразу вони припали нам до душі. Оббивка під дерево, нові меблі. І їх досить багато. Це всілякі тумбочки, полички, серванти. Звісно є тіл, крісла. Є також і окремо диван, куди можна запрошувати гостей, або якщо ви з дітьми – їм там буде комфортно спати. З медійних прибамбасів є телевізор. Можливо хотілося б у номер ще й холодильник, проте у корпусах є загальні холодильні камери де можна зберігати власні продукти. Не зайвим виявився набір посуду: графин та стакани. Здивувала постіль та набір рушників – вони майже нові, що нажаль останнім часом в подібних установах починає ставати рідкістю.
Санвузол стандартний проте також з певними фішками: це наявність біде типу душ комплект туалетної хімії: мило шампунь та гель. Душова кабіна простора зі зручною поличкою щоб не розкидати миючі засоби по дну душової раковини. Ну і наявність фену ще один плюс, який додає комфорту проживання у цьому номері. Одним словом усе чисто охайно з набором речей першої необхідності. До речі у вхідному коридорчику виявив набір одноразового крему та щітку для взуття. Тобто на перших порах усе найнеобхідніше є під рукою.
Та оскільки ми їхали до Ворохти по навігатору, смартфон втратив багато заряду і першим ділом приступаю до пошуку розеток. Уже з практики таких поїздок скажу що вожу з собою трійник, оскільки у стандартних номерах розеток як завжди не вистачає. І коли рука потяглася в рюкзак за трійником, так вона там і завмерла. Відставляю його в бік і йду рахувати наявність вільних розеток у номері. Їх нарахував 12 штук. І так2 зарядних до камер, 2 зарядних до смартфонів, 2 блоки живлення до ноутбуків, зарядне для фотоспалаху, зарядне для рекордера. Як результат ще 4 розетки вільні. Вперше таке зустрічаю. Направду якийсь електричний рай для нашої медійної групи.
Окремо про ще один сюрприз в номерах ТК «Ворохта 365»
Та на цьому сюрпризи нашого номер не скінчилися. Насправді фішку, яку вдалося віднайти перед сном раніше у номерах не бачив. Це нова, проте надзвичайно комфортна фішка, про яку вирішив окремо розповісти. Готуючи попередню версію огляду хотілося констатувати що у номерах також бракує настінних індивідуальних світильників. Але добре що цього не написали. Коли вперше зайшли у свій номер в очі одразу потрапила поличка в узголів’я ліжка. На перший погляд звичайний меблевий елемент, проте коли уже вкладалися спати аж тоді помітили що у нижню його частину вмонтовані два світильники і три вимикачі. З першими двома одразу розібралися, а ось з третім був пов’язаний черговий сюрприз. Виявляється загальне світло можна вмикати і вимикати не лишень з допомогою центрального вимикача, але й з допомогою саме нашого вищезгаданого третього вмонтованого у поличку. На практиці виявилося надзвичайно зручно ним користуватися. Тобто у мешканців номера тепер відпала потреба вставати з ліжка зайвий раз щоб вимкнути загальне світло.
До речі така система є у більшості номерів в усіх корпусах. З’явилося таке пристосування десь нещодавно у трьох річний період, оскільки під час попереднього перебування тут такої системи не спостерігалося.
Для ностальгії відвідуємо другий корпус
Оскільки раніше проживали у ньому, тож таки вирішили для загальної картини відвідати місця минулих днів. Насправді пригадуючи попередню мандрівку пам’ятаю що стіни нашого номера були декоровані спеціальними плитами ДСП, які б мали служити дерев’яним декором. Та на практиці ефект був дещо інакшим. Отож прошу відкрити нам декілька номерів щоб глянути яка ситуація з ними сьогодні. Що цікаво наш номер залишився у пам’яті. За період нашої відсутності тут радикально змінили дизайн номерів. По-перше нові меблі, по друге стіни набули значно естетичнішого характеру з використанням різних облицювальних матеріалів і навіть художнім розписом. Усе виглядає значно крутіше та комфортніше. Ну і тут присутні полички з вмонтованими нічниками та системою трьох вимикачів.
Харчування в ТК «Ворохта 365»
Про особливості харчування детально розповідаємо ще в попередній публікації. Відверто нічого не змінилося, хоча складається враження що порції стали в 2 рази більші. Взагалі ваш покірний слуга прихильник добряче попоїсти, проте порції стандарту ТК «Ворохта 365» очевидно розраховані на велетнів. Вони гігантські. Попри те вони ще й смачнючі.
Лишень нагадаю що у системі туркомплексів «365» передбачене дворазове харчування: сніданок і пізній обід (вечеря). Така система продиктована тим фактом що в обідній час у туркомплексі не залишається майже жодного відпочивальника, оскільки вони на екскурсіях. Отож вечеря стає повноцінним обідом з першими та другими стравами. До речі кожен з корпусів має свої їдальні. Виключенням є 1 та 2 корпус. І тут їдальня має свої особливості. Кожен з залів для кращої орієнтації має назви пір року. Зрозуміло їх є 4 і блудити не доведеться.
Ну і про най яскравіші гастрономічні враження. Як і попередній раз сподобалась випічка. Вона власного виробництва і дуже смачна. Приємно вразило що у меню входить також червоне вино. Ну і наявність м’ясних страв та овочів і фруктів робить раціон повноцінним і здоровим. Можемо констатувати: з харчування тут усе гаразд і планку вдалося не лишень втримати а дещо підняти.
Прогулянки по території та околицях
Стартуємо з п’ятого корпусу
Нарешті після поселення випала нагода прогулятися околицями і зробити довгоочікувану спробу віднайти ті міфічні 3-й та 4-й корпусу. Найперше оглядаємо околиці п’ятого корпусу. Тут також є зміни: зелені стало значно більше. Ті ракурси які фотографував 3 роки тому тепер недоступні, оскільки простір захопили дерева. Чи це погано? Однозначно ні – територія стала виглядати значно затишніше. Поряд велика кількість лавочок альтанок, тобто велика кількість людей може знайти собі місце для усамітнення під час вечірніх прогулянок.
До першого та другого корпусу
Далі вирушаємо до першого та другого корпусу, які є серцем життя ТК «Ворохта 365». Так історично склалося що усе дозвілля сконцентровано саме тут. Тут відбуваються урочисті церемонії зустрічі та прощання з відпочивальниками, тут розташований павільйон для проведення дозвілля і в якому відбуваються вечірні культурні програми.
Проте і тут за три роки відбулися зміни. По-перше з’явився дитячий майданчик з цікавими гойдалками та гірками, по друге з’явилася цікава інсталяція «Гуцульський куток». Функції так і не розібрали його, проте – непогана локація для фотосесій.
І ще варто згадати ці два корпусу розташовані відносно недалеко від п’ятого. Дорога якихось кількасот метрів. Можна йти центральною дорогою, а можна паралельною задвірками. Друга дорога таки зручніша оскільки немає зайвих спусків та підйомів, а також дещо коротша. Якщо у вас є потреба придбати якусь сувенірну продукцію на шляху є декілька сувенірних крамниць.
Третій і четвертий корпус
Якось так минулого разу там і не вдалося побувати, тому було цікаво зрозуміти чому ми туди так і не потрапили. Ну першою причиною стала відстань, оскільки до цих корпусів від першого приблизно з півкілометра. Та все ж вибираємо вечір і вирушаємо на пошуки. По дорозі отримали пропозиції від місцевих мешканців прогулятися на конях верхи. До речі таку ж послугу можна замовити і на ресепшині в усіх корпусах.
Нарешті доходимо до довгоочікуваних будівель. Насправді по архітектурі я б їх у рейтингу постави на перше місце. Усе витримано в карпатському стилі, дуже гарно оформлена територія. Нажаль ознайомитись з умовами проживання так і вистачило часу. І тут варто звернути на один момент, який на початках відпочивальників збиває з пантелику. Насправді перед вами одна будівля, тож виникає логічне запитання а де інший корпус. Він у цьому ж ансамблі як органічна архітектурна прибудова. Хоча при виникненні будь-яких проблем чи запитань рекомендуємо звертатися на рецепцію де вам з охотою допоможуть та підкажуть.
В дорогу
Тож заради чого відпочивальники відвідують ТК «Ворохта 365»? Логічне заради відкриття Карпати, заради походів, подорожей та екскурсій. Ще в попередній публікації писали проте, як тут усе працює. Та за три роки нашої відсутності розуміємо що асортимент подорожей поповнюється, видозмінюється і зазнає трансформацій. Та все ж на кожен день вам пропонується до 8 варіантів проведення часу, від звичних прогулянок до супер активу з сходженнями на вершини. Про весь перелік можна довідатися на офіційному сайті, а також на ресепшин. Рекомендуємо інформацію таки уточнювати оскільки зміни через об’єктивні обставини відбуваються особливо в останній період часто.
Прогулянка по Ворохті.
Якщо минулого разу Ворохта залишилася поза нашою увагою, тож у цю поїздку ми першочергово вирішили акцентувати увагу саме на цій мандрівці. Що приємно, більшість екскурсоводів є місцевими мешканцями, тому розповісти можуть багато що. З пані Ольгою, нашим гідом на цей день погодили пріоритети мандрівки і вирушили в дорогу.
Відверто мене персонально цікавили техногенні пам’ятки Ворохти і зокрема залізничні віадуки, які ще були споруджені за бабці Австрії. Тож традиційно ми розпочали мандрівку з спортивного комплексу відомого в народі як Авангард з його трамплінами які активно у ці дні реконструювалися. А далі вирушили по залізничних віадуках і оглядових майданчика. Допоки переходили з локації на локацію багато дізналися про історію Ворохти, її сакральні святині. Загалом екскурсія тривала декілька годин тож на вечерю ми прибули вчасно. Зазначу лишень одне – Ворохта гарне місце і для фотографій оскільки має багато цікавих локацій.
Вдруге на Буковель
Наступна подорож у нас уже була тестовою щоб зрозуміти як трансформуються екскурсії з часом. І тут власне відбулося багато змін. Ну насамперед за ті три роки трансформувався сам Буковель. Тут відбулося багато змін і в курортному кластері з’явилося багато нових туристичних принад. Отож дана екскурсія доповнилася окрім підйому на гору Буковель доповнилася відвідинами Парку Динозаврів, скансену Гуцулленд та перевернутої хати. А ось інша половина екскурсії змінилася радикально. Колись це були відвідини дуже красивого водоспаду «Жанецький гук», а ось у наш час її змінено на відвідини ще одного цікавого географічного місця – Яблунецький перевал – межі між Івано-Франківською та Закарпатською областями.
Вперше у Івано-Франківськ
Як не дивно але в столиці Прикарпаття команда нашого проекту побувала вперше. Звісно навіть моя нога ступала на землю Франека (так ласкаво на роді називають це місто). Але ці візити були транзитні, або концертні. І ост завдяки ТК «Ворохта 365» ми вперше ступаємо у центр Станіславова (стара назва міста). Воно справді справило надзвичайне враження на нашу команду. Старенькі вулички гарна Ратуша, Бастіон, стометрівка створюють неповторну ауру міста. Розповідати і ділитися враженнями можна багато проте в рамках цієї публікації зробити це просто не можливо. Ну і звісно призму сприйняття міста десь малює той хто знайомить вас з ним. Екскурсовод Марія незважаючи на свою гуцульську вроду (яка часто відволікала чоловічу половину групи від екскурсійних розповідей) таки не менш вдало оперувала знання з історії міста, з біографії Івана Франка, ім’я якого сьогодні носить столиця Прикарпаття.
Рано на підсумки (замість післямови)
Чим запам’ятався туристичний комплекс «Ворохта 365» формату поточного року? Пригадуєте на початку розповідав про наші очікування. Так от жодне з них не оправдалося. Ми спостерігали третій варіант, який у наш час є надзвичайно важким: комплекс не лишень втримав свою марку і рівень сервісу, а ще й спромігся на розвиток. Тут за три роки відбулося багато конструктивних змін: ремонтувалися номери, покращились умови проживання, з’явилися дитячі майданчики. Також збільшився асортимент екскурсій. Особливо багато нововведень а сегменті супер активу. З останніх похід на гору Шпиці. Згодом спілкуючись з директором ТК «Ворохта 365» пані Тетяною довідуюсь що на цьому тут не зупиняються. Уже незабаром на території комплексу запрацює велика дитяча кімната та зручний конференц-зал. Тобто в походи звідтіля можна буде ходити не лишень сім’ями чи окремими відпочивальниками, а також з командою вашої фірми чи компанії в рамках корпоративного відпочинку чи в рамках корпоративних виїзних заходів.
Що не вдалося зреалізувати? Так це сходження на гору Говерла. І як нас не агітували та переконували працівники ТК «Ворохта 365» вдатися до цього кроку, проте час і наявність великої кількості обладнання став аргументом відкласти сходження до наступної зустрічі. Проте аргументи відео оператора туристичного комплексу пані Мирослави дали підстави вважати що варто згодом погодитися і на третій візит: «А я на Говерлі була 258 разів зі штативом та камерою». Отож Говерла ми до тебе таки прийдемо в гості і вдруге переконаний що будемо це робити саме з туристичного комплексу «Ворохта 365».
Ярослав БАРАН (на замовлення karpatytur.info)
Фото: YarekFOTO та Марія Краснова
- https://www.vorohta.com.ua/
- https://tur365.com.ua/ru/
- вул. Данила Галицького 155
- смт. ВОРОХТА
- Івано-Франківська обл.
- 0-800 331-365
- (067) 524-0-524
- (095) 814-80-83
