ТК «Ворохта 365» – ключ до серця Карпат
Дана подорож радикально відрізнялася від того, що довелося раніше бачити і відвідувати. Хоча насправді кожен огляд завше вирізнявся певною унікальністю, проте цього разу ми отримали просто таки досконалий пакет вражень, емоцій та фактів, які зробили дану мандрівку незабутньою. Судіть самі: їдемо у самісіньке серце Карпат в селище Ворохту, звідкіля рукою подати до найвищої географічної точки регіону – Говерли, де вам пропонують просто таки фантастичні мандрівки широкого спектру складності, і при цьому право вибору щодня залишається за вами. Таке собі досконале середовище динамізму, вражень і що найголовніше свободи. Десь так можу охарактеризувати нашу мандрівку у Туристичний комплекс з однойменною назвою «Ворохта».
ТК “Ворохта 365” Дорога
Ранок. Ми дружнім товариством вирушаємо зі Львова на авто у Ворохту. Запрошення, яке отримали на передодні, довго обговорювали щоб сформувати якесь попереднє бачення куди їдемо і на що очікувати. Моніторинг відгуків і інформації в Інтернеті справді побудував певні образи, які в реальності усе таки зазнали краху. Проте ми цього ще не знаємо, і їдемо в Ворохту з певними очікуваннями. Скажу так, якось довелося побувати у Ворохті протягом дня. Це була ще у 2008 році така собі мандрівка неорганізованих туристів з Яремчі дизель-потягом до Ворохти. Далі не дуже тривала подорож від вокзалу до Авангарду, до річки і назад до Яремчі. Спогади відверто не яскраві. Запам’ятався лише трамплін на Авангарді, де навіть влітку тренувалися спортсмени. Ось мабуть і все.
Та врешті сьогодення і перше позитивне враження – стан дороги від Івано-Франківська через Яремче до Ворохти. У 2017 році нарешті автошлях почали не те що латати, а повністю змінювати покриття. На даному відтинку дороги приблизно 80% шляху було відремонтовано, тож промчали його на одному подиху.
До речі в Ворохту сьогодні дістатися досить таки просто. Сюди курсують потяги зі Львова та Києва, приміські потяги з Івано-Франківська та Рахова і врешті на власному авто сюди по відремонтованій дорозі домчите досить таки швидко та комфортна. Що ми власне і зробили. Проте туристичний комплекс «Ворохта» доповнює цю транспортну картину послугами трансферу з Івано-Франківська та Тернополя. Отож вас можуть забрати прямісінько з перонів і доставити на місце відпочинку.
ТК “Ворохта 365” Нарешті туркомплекс «Ворохта»
Ось вона Ворохта, про що сповістила символічна стела при в’їзді і одразу беру собі на замітку місця, які хотів би відвідати та сфотографувати. Спочатку зліва пропливає славнозвісний «Авангард» з його літніми трамплінами, далі дорога ниряє під один з чотирьох відомих на увесь світ кам’яних арочних віадуків. Переїхавши залізничний переїзд опиняємося на височині звідкіля відкривається чудова панорама на селище, на річку Прут та на залізницю, яка в тут відіграє неабияку роль.
Та до туристичного комплексу нам доведеться проїхати ще кількасот метрів. І ось тут нас очікувала халепа: користуючись електронними картами та навігаторами, розуміємо, що отримуємо три різні результати розташування. Що за помилка? Насправді усі три результати виявилися вірними. Річ у тім, що Туристичний комплекс «Ворохта» насправді це не одна споруда, а декілька достатньо великих корпусів, які розташовані у відносно різних місцях. Відтак першим нас зустрічає заїзд до п’ятого корпусу. Проте наступним буде саме центральний заїзд до першого та другого корпусів. І врешті через кількасот метрів розміщені третій і четвертий корпуси.
Складно? – подумали Ви. А насправді абсолютно ні. Усі корпусу розташовані на центральній дорозі (вулиця Данила Галицького) зліва. Звісно при умові, якщо ви в’їжджаєте у Ворохту збоку Татарова. І врешті, якщо у вас виникнуть труднощі з пошуком, рекомендую з власної практики орієнтуватися на вивіску. Велика здорова вивіска з написом «Верховина – тур комплекс», саме укаже вам на центральний заїзд, а там вас точно скоординують куди слід «паркуватися».
ТК “Ворохта 365” Прибуття – день перший
Так уже повелося, що кожна нова поїздка в рамках проекту «Детальний огляд» супроводжує нас з певною долею хвилювання, адже не знаєш, що насправді там очікує. І цього разу їдемо у незнайомий заклад. Прибули ми в тур комплекс «Ворохта» в обідню пору. Пакуємо авто з-зовні і йдемо у розвідку у пошуках рецепції. Перше, що кидається у вічі – декілька магазинчиків поряд з центральним входом, що є достатньо заспокійливим фактором, адже голодувати при форс-мажорних обставинах не доведеться. Декілька кроків уже по території і пересвідчуємось: є парковка, в далині на задньому плані видніється волейбольне поле і щось на кшталт дитячого майданчика. На передньому плані два подібних будинки, між якими охайна клумба та малесенький фонтан.
Насправді це є ті корпусу під номером один і два, про які ми вже згадували. Рецепція традиційно розташована на першому поверсі першого корпусу. В принципі усе логічно, і якихось надзвичайних зусиль у пошуку докладати не доведеться. На рецепції нас зустрів молодий юнак в українській вишиванці. Звісно у такому одязі важко сплутати його з відпочивальниками. Він одразу привітався і запропонував нам допомогти у вирішенні організаційних питань. Справді, нас тут очікували. Згодом довідуємось, що кожен новий заїзд тут прийнято зустрічати певним ритуалом з хлібом сіллю, музиками. Нажаль ми цього так і не вгледіти оскільки наша місія була нестандартною. І ось таких «не поїхали», «не відвідали», у нашій експедиції було чимало, про що відверто жалкуємо. Та все ж обмеженість у часі робить свої десь і якісні корективи, стискаючи час і даючи можливість охопити якомога більше переваг та цікавинок тур комплексу «Ворохта».
На фото: Корпус №1
На фото: Корпус №2
На фото: Між першим та другим корпусами
ТК “Ворохта 365” Про деякі особливості туркомплексу «Ворохта»
Знаєте, що найбільше вразило, коли ми в обідню пору переступили поріг ТК «Ворохта»? Це тишина і безлюдність. Лишень де не де пробігали хтось з обслуговуючого персоналу. Питаю на рецепції «скільки відпочивальників на даний час», і довідуюсь що їх поза сотню. То ж де вони усі? «Немає» – відповіли на рецепції – «Усі в походах, або на екскурсіях». І справді під вечір починаючи з 18.00 до комплексу починають з’їжджатися автобуси і уся територія оживає, наповнюючись людськими глосами. Проте це було згодом, а у момент спілкування на рецепції ми починаємо розуміти, що дана експедиція буде суттєво відрізнятися від попередніх.
.
На фото: Рецепція корпусу №5
Річ у тім що тури (так тут називаються заїзди) в тур комплекс «Ворохта 365» мають свою цікаву специфіку. Вони насамперед зорієнтовані на те, щоб запропонувати відпочивальникам великий спектр подорожей у найрізноманітніших форматах: від простих прогулянок і автобусних екскурсій до повноцінних туристичних походів зі сходженнями на вершини. І що найголовніше таких пропозицій тут стільки, що волею не волею але всидіти в номерах таки не вдасться. Як воно усе працює спробуємо зрозуміти на практиці на наступний день.
А наразі ще хочу звернути увагу на один нюанс у назві. Чому раптом там з’явилися цифри «365». Чи не помилка це часом? Знову ж ні. Тур комплекс «Ворохта» належить до мережі відпочинкових закладів під назвою «З65» які можна зустріти у різних регіонах України. Така назва мережі вказує на те, що тут можна відпочити протягом року, незалежно від сезонів та погодних умов. Чи літо чи зима, тут постійно раді туристам. Мабуть термін «турист» а не «відпочивальник» буде у даному контексті доречним, адже прихильникам диванного відпочинку тут буде просто таки нуднувато.
Варто зазначити, що саме тур комплекс «Ворохта» став законодавцем моди у мережі «365». Тут відшліфовувалися усі нюанси такої туристичної специфіки, які згодом були перейняті й іншими закладами. Тож буквально завтра ми зможемо усе випробувати на власному досвіді.
На фото: Корпус №5
ТК “Ворохта 365” Поселення
Отримавши стільки інформації на рецепції вирушаємо на поселення до своїх номерів. Для нас було зарезервовано два двомісних номери у спільному блоці зі спільним санвузлом. Якщо розповідати саме про наші номери, вони виявилися скромними, проте достатньо комфортними. У кожному по 2 ліжка зі зручними матрацами, шафка, тумбочки, два крісла, стіл-трюмо з дзеркалом. Постіль чиста та охайна, набір рушників, графин з кружками ну і звичайно телевізор. Варто зазначити що усі кімнати стилізовані під «дерево» (стіни та меблі). Тому недивною виявилася вимога що у номерах та на території «палити заборонено».
У санвузлі туалет та душова кабінка і набір речей першої необхідності; одноразові пакети зі шампунем, рідке мило, туалетний папір, а також фен. Дуже зручними виявились стаканчики для зубних щіток. Насправді не в кожному з готелем чи садиб таке можна зустріти. Ніби дрібничка, та все ж суттєво додає у комфорті.
Згодом у нас відбудеться невелика екскурсія й по інших корпусах комплексу під час якої довідуємось, що тут для потреб туристів передбачено чотири стандарти номерів:
- Двомісний блочний номер – як у нашому випадку. Номер передбачає спільне використання санвузла на два номери, а також буває двох видів: з двоспальним ліжком чи двома окремими односпальними ліжками.
- Двомісний стандарт – це уже повна автономія з власним санвузлом. До речі найдорожчий з запропонованих
- Тримісний номер – передбачає двоспальне ліжко та диван. Також замість двоспального ліжка можуть бути два односпальних місця та диван. Тут також є свій санвузол
- Чотиримісний двокімнатний номер. Такий формат очевидно буде зручним або для сімейного відпочинку, або для відпочинку невеликого товариства. Розташування ліжок також може бути найрізноманітнішим.
- Чотиримісний однокімнатний номер – це мабуть найбюджетніший варіант проживання.
Як ми пересвідчилися, тур комплекс «Ворохта» здатний запропонувати надзвичайно гнучку цінову систему, завдяки широкому спектру варіантів номерів. Але як показала практика, не це тут найголовніше. Після динамічного і насиченого дня відверто уже немає ніякої різниці в якому номері ти ночуєш. Головне щоб був комфортний матрац і сусід не сильно хропів. Звісно про останнього це жарт, бо і він не здатний вплинути на ідилію карпатського сну.
На фото: Номер: двохмісний стандарт
На фото: Трьохмісний номер
На фото: Однокімнатний номер на 4 місця
На фото: Санвузол
ТК “Ворохта 365” Харчування
Залишаємо речі в номері і одразу рухаємось у їдальню де на нас уже очікував смачний обід. У перший день ми одразу скуштували бограча, свіжої картопельки з м’ясом, а також запашного карпатського чаю. Чай на травах це ще одна фішка тур комплексу «Ворохта». Працівники кухні розповіли, що рецепт спеціально складався і узгоджувався на верхах щоб збалансувати вміст вітамінів та поживних речовин. Також перший обід запам’ятався роботою офіціантів: молоденька рудоволоса дівчинка як фея з’являлася у потрібний час щоб донести другі страви чи прибрати уже непотрібний посуд. Найбільше що вразило це її постійна посмішка і не нав’язливі запитання «чи смачно» і «чи не бажаємо добавки». Якось у такі моменти себе почуваєш особливим гостем. Напевно розуміємо, що це мабуть таки корпоративні елементи, але все одно приємно.
Але що дивно, такі яскраві враження від харчування у нас залишились і від вечері, а потім і від сніданку: порції великі, страви смачні, знову ж увага рудоволосої офіціантки… Після третьої порції люб’язностей від персоналу, починаємо розгадувати ребус, хто став їх причиною. Звісно усі кпини отримав наш наймолодший учасник експедиції Любомир. Ну це ще одні приємні спогади, з якими згодом будемо повертатися по домівках.
Та все ж в контексті харчування хотілося б звернути увагу на декілька, як на нас продуманих моментів, що суттєво впливають на комфорт перебування туристів у тур комплексі «Ворохта». По перше сніданок та вечеря входить у і так не високу вартість туру. По друге гнучкість графіку харчування: для кожного сніданок і вечеря відбувається у персонально відведений час з урахуванням виїздів на екскурсію, та прибуття з них. Вечеря достатньо поживна. Її тут ще називають пізній обід. І мабуть невипадково, оскільки після виснажливих мандрів вартує усе таки добряче відновити сили. По-третє незважаючи на відстань між корпусами дорога в їдальню займає мінімум часу, адже кожен з груп корпусів має свої персональні їдальні, яких об’єднує однакове спільне для усіх меню. Деякі з їдальнь мають по декілька залів, а відтак здатні впоратися з великим напливом туристів. По-четверте, їдальні та кафе тут здатні задовільнити й особливі побажання в харчуванні за додаткову платню. По-п’яте, навіть під час подорожей ви не залишитесь голодними, оскільки для певної групи подорожей передбачені так звані сухі пайки, які ви з собою берете в мандрівку. І знову ж сухий пайок у більшості випадків входить у вартість туру.
Ну і ще один момент на який ми звернули увагу під час вечері – випічка. Вона тут смачна і незвичайна. Як згодом стало відомо, її виготовляють безпосередньо в кондитерській туристичного комплексу. Тож відверто голодувати протягом трьох днів нам тут не довелося.
Для мене робота їдальнь та кафе тут в тур комплексі «Ворохта» радше нагадувала якусь складну логістичну систему, яка працює без збоїв протягом доби. Також пересвідчилися на прикладі харчування у продуманості і автономності кожного з корпусів що позитивно впливає на комфорт перебування.
Та допоки ми оглядалися, обідали, вечеряли, день добігав свого завершення. Ми розбрелися по номерах, оскільки завтрашній день обіцяв також багато чого цікавого. Уже у ліжку через відкрите вікно чув як розпочалася і рівно о 22.00 завершилася дискотека і туристичний комплекс «Ворохта» поринув у сон.
На фото: Чаювання в ТК “Ворохта”
На фото: Їдальня в корпусі №5
На фото: Десерти в ТК “Ворохта”
На фото: Їдальня в корпусі №3
На фото: Бар в корпусі №4
ТК “Ворохта 365” День другий – ранок.
Прокидаюся від того, що до номера хтось зайшов. На годиннику 7.30 і нас з Любомиром будить ще один член нашої команди пані Олена. «Чого не спиться?» – запитую. «А ти бачив ось цю папку? Вона і у нас в номері є. Так от я ще з сьомої години бігала у ліс на зарядку». Беру у руки чорну інформаційну теку і справді на останній сторінці дізнаюся про програму «Стройняшки», яка передбачає ранкові прогулянки та гімнастику, а також вечірні прогулянки до мінеральних джерел та по інших цікавих маршрутах Ворохти. Олена розповіла що це просто чудово робити ранкову гімнастику серед лісу на чистому карпатському повітрі. Насправді гімнастика відбувається не просто у лісі на території Карпатського Національного Парку. Також під час цієї так би мовити пробіжки відбуваються відвідини мінерального джерела з підвищеним вмістом срібла. Ось саме так ми занурилися у вир туристичного життя тур комплексу «Ворохта».
ТК “Ворохта 365” Дещо про сам тур.
Прокидатися довелося швидко та оперативно, оскільки хтось уже встиг зробити ранкову гімнастику по програмі «Стройняшки», а хтось банально проспав будильник. Сьогодні за планом тест-драйв мандрівок. Та перед тим як вирушити в мандри, декілька слів про сам тур.
Отож потрапити в турком екс «Ворохта» можна у рамках тижневого туру, які відбуваються протягом року. Тур передбачає тижневе проживання у Ворохті та надзвичайно насичену програму мандрів. До речі сам тур формується по принципу «все включено». Ну на практиці виявилося не так вже й усе, та все ж навіть те що «включено» гарантує вам дуже насичену програму. Що входить у вартість туру: це насамперед проживання та дворазове харчування (сніданок та вечеря), трансфери на усі екскурсії і мандрівки, а також трансфер з Тернополя і Івано-Франківська безпосередньо до ТК «Ворохти», послуги екскурсоводів і інструкторів, сухі пайки на низку подорожей, розважальна вечірня програма. У зимову пору усі ці послуги доповнює безкоштовне лижне екіпірування і регулярні трансфери до Буковеля.
До платних послуг входять катання на конях, відвідини мольфара, рафтинг і інші екзотичні туристичні мандрівки. Також існує низка платежів, на які варто мати з собою додаткові кишенькові гроші. Скажімо це підйоми канатними дорогами, екологічні збори при в’їздах у заповідні зони, квитки на відвідини музеїв тощо. Хоча знову ж усі ці додаткові платежі є необов’язковими і ніхто не вимагатиме неочікувано вас робити певні витрати. Про них також повідомляється додатково. Взагалі про тури та їх особливості можна довідатися на офіційному сайті тури комплексу «Ворохта».
ТК “Ворохта 365” Про подорожі.
Як ми вже згадували, основою даного тур є подорожі. Їх тут надзвичайно багато. Щодня вам пропонується від 5 до 7 турів. Вони бувають найрізноманітнішими, тому тут їх вирішили поділити на три групи:
- Екскурс – традиційна екскурсія на автобусі у цікаві чи визначні місця регіону. Вас супроводжує екскурсовод і розповідає про всі принади. Звісно ходимо небагато. До більшості об’єктів доїжджаємо на автобусі, або інших видах транспорту. Такий вид подорожі є доступним для усіх.
- Актив – ці мандрівки передбачають певне фізичне навантаження. У рамках таких мандрівок є піші прогулянки по декілька кілометрів, а також невеликі сходження.
- Супер актив – це звісно повноцінні походи зі сходженнями, десятками кілометрів. Та знову ж все відбувається під наглядом професійних інструкторів.
Кожен вечір ви маєте змогу обрати необхідну екскурсію чи похід на наступний день. Зробити це надзвичайно легко, відвідавши у другій половині дня рецепцію де на вас уже буде очікувати хтось з екскурсоводів. Об’єднує усі види мандрівок те, що вони одноденні і відбуваються у супроводі професійних гідів. Куди і коли поїхати, чи піти можна довідатись зі спеціального каталогу, який є у кожному номері і на рецепції.
Варто також згадати що усі активи та супер активи завше завершуються пікніком на природі з ватрою, та іншими цікавими атрибутами. Детальніше про усі подорожі знову ж можна довідатися на сайті туристичного комплексу «Ворохта», а також у вищезгаданій паці, яка є у кожному з номерів. І ще невелика ремарка стосовно таблиці: перелік подорожей вказаний станом на 2017 рік. Він може змінюватися або зазнавати певних трансформацій, тому для уточнення усе таки варто навідатися на офіційний ресурс.
ТК “Ворохта 365” Тест-драйв – Їдемо на Буковель
Одразу скажу рішення, поїхати на Буковель вдалося не з першого разу. Переглянувши усі пропозиції ми вирішили усе таки надати перевагу екскурсу, адже днів не так багато у нашому гостюванні у Ворохті, тому усе пробуємо з мінімум навантаження. Та знову ж по цікавості на цей день були зазначені два рівноцінних конкуренти: Екскурс в Косів і Екскурс на Буковель. Тому щоб не загострювати ситуацію вирішили проголосувати. Чомусь я опинився у меншості з Косовим і підкорився волі більшості. Отож їдемо на Буковель.
Якщо вірити таблиці на вулиці другий день нашого перебування (четвер) і п’ятий день для інших відвідувачів. І ми налаштовані їхати в Буковель. Як уже згадував Оленка – наш консультант з оздоровлення розбудила нас, через те що проспали будильник. Оперативно дружньою командою ми увірвалися в їдальню, чим не аби як здивували нашу рудоволосу фею і проковтнувши стрімголов ситний сніданок подалися на місце збору.
На паркувальному майданчику уже вишикувалися два автобуси Ікаруси в яких займали свої місця екскурсанти. «Не вже не вспіли» промайнула перша думка. Проте таблички на автобусах повідомляли про напрямки екскурсій. Буковелю наразі не видно. Ось до нас підходить молодий чоловік спортивної зовнішності і представляється екскурсоводом. «Сьогодні ви зміною їдете на Буковель, якщо будуть виникати якісь запитання – звертайтеся. Радо допоможу». За кілька хвилин у ворота туристичного комплексу «Карпати» в’їжджає ще один Ікарус з табличкою «Буковель» і уже за мить ми у дорозі.
Одразу з перших метрів подорожі пан Володимир сконцентрував увагу присутніх на своїй персоні. Спочатку ми довідуємось про технічні моменти куди їдемо і який розпорядок, далі нагадування про додаткові платежі. У нашому випадку до додаткових платежів належали вартість підйому на гору Буковель, а також екологічний збір при в’їзді в заповідник до водоспаду «Жанецький Гук». Ну і ще витрати на обід, оскільки тим подорожі «екскурс», тож він не передбачав сухих пайків. Та все ж ми вирішили зрозуміти що це за явище «сухий пайок», тому як виключення кожен з членів нашої оглядової команди отримав такий на руки.
Насправді увесь шлях з Ворохти до Буковелю проходив надзвичайно цікаво. Дорога постійно кружляла між горами, а екскурсовод Володимир розповідав усілякі цікавинки про гори і звичайно про інші екскурсії та походи, на які можна потрапити у рамках туру. Уже для себе десь сформував що планую в майбутньому зробити два підйоми на Говерлу та Піп Іван, відвідати Чернівці ну і зробити прогулянку до озера несамовитого.
Раптом дорога стала розширюватися і перед нами постала долина з сучасними стилізованими забудовами і гори наскрізь помічені безліччю трас та підйомників. Звісно ми в Буковелі.
Паркуємося, одразу Володимир нагадує про розпорядок і правила безпеки на підйомнику, адже за мить ми з допомогою двох крісельного підйомника піднімемось на вершину гори з однойменною назвою Буковель. Звідтіля і розпочиналась розбудова курорту. Сам підйом пройшов дуже захоплююче. 15 хвилин шляху пролягали спочатку над озером потім над річкою і врешті перейшли на стрімкий підйом вздовж лижної траси.
Звісно на вершині на нас очікувало багато сюрпризів. З одного боку вид на курорт Буковель в усіх його масштабах. Та коли ми з групою перейшли на протилежну сторону гори, перед нами відкрився чудовий вид на чорногірський хребет і зокрема на найвищі точки українських Карпат – Петрос та Говерлу. А тим часом екскурсовод не переставав розповідати про особливості курорту, про екосистему, яка оточує Буковель і про небезуспішні намагання влади та активістів робити щось для відновлення природи. Зокрема символічною була історія про гордих птахів Орлів-Беркутів, які як індикатор демонструють наскільки людина увірвалася у їхній простір і встигла нашкодити. Далі був вільний час (як тут називають) для «фотоманьяцтва» і врешті не менш грандіозний спуск до автобуса, яким знову ж дружнім товариством вирушили на обід.
І ще декілька слів про сухі пайки, які отримують туристи під час активу та супер активу. Оскільки такі ми отримали і на екскурс, тож можу констатувати, що голодними тут ніхто не залишиться. У нашому комплекті сухого пайку опинився здоровенний помідор та огірок, величезна булочка (нагадаю, які випікають в туркомлексі «Ворохта» ), а також просто таки здоровенна котлета та здоровенний шматок голландського сиру. Відверто споживши таку порцію ми було уже готові до другої частини нашої мандрівки.
На фото: Посадка на екскурсію
На фото: Вид на гірсько-лижний курорт з гори Буковель
ТК “Ворохта 365” Тест-драйв (продовження). Водоспад «Жанецький Гук»
Прощаємося з Буковелем. Як не дивно але усі учасники групи (яких було майже 50 осіб) рівно за графіком зайняли свої місця в автобусі. Ділюся враженнями з Володимиром. «У нас так завжди. Дотримання чіткого розпорядку – розповідає екскурсовод – Можливо у перші дні є ще певний розлад у дисципліні, проте в останні дні туру навіть найбільш незадоволені приходять на збір вчасно. А це дає змогу і розповісти більше й усім комфортно почуватися на екскурсії».
Далі знову дорога поміж карпатськими лісами і ось між Товаровим і Миколчиним ми звертаємо у ліс на непримітну, проте асфальтову дорогу і впираємося в блокпост. Ми уже вїхали на територію природнього заповідника Горгани. Ту необхідно сплатити екологічний збір, який насправді є символічним, та все ж спрямовується на природоохоронні потреби. І далі на нас очікували три кілометри шляху до ще одного дива Карпат – водоспаду Жанецький Гук.
Дорогою вирішив розпитати Володимира звідкіля така назва Гук? «Справді в Карпатах Гуків багато –розказує Володимир – А пішла назва від слова «гуркотіти», хоча у нас в місцевих гуцулів є ще й інша гарніша назва «водограй». Та я думаю не варто очікувати щось грандіозного бо водоспадів в Карпатах є багато» – скромно зазначив Володимир. Проте те що ми побачили через 3 кілометри усе таки здивував своєю мальовничістю: в ущелині, з висоти 15 метрів зривається у прірву повноводній потік, який надалі продовжує свої мандри потоком з однойменною назвою «Жанець». До речі ще один цікавий момент очікував нас по дорозі до водоспаду. В одному місці запримітили відгалуження від дороги на якому також було змонтовано блокпост. Виявляється це заїзд до дачі колишнього президента України Віктора Ющенка.
Звісно водоспад «Жанецький Гук» чудове місце для фотосесій, проте час повертатися у Ворохту. Та на цьому наш день пригод і подорожей не завершився.
ТК “Ворохта 365” День другий – вечірня програма
Виявляється що це ще не усе на сьогодні. Кожен вечір в туристичному комплексі «Ворохта» відбувається певна розважальна програма. Це може бути дискотека, конкурс на кращу пару готелю, караоке на альтанці і ще багато інших цікавих заходів. Для прикладу у четвер за планом «Гуцульське весілля». Відверто сил уже не було, та все ж вирішили відвідати цей захід, оскільки завтра зранку від’їжджаємо, тож необхідно усе таки побачити як тут розважають туристів. Насправді дійство було надзвичайно цікавим. Усе як на справжньому весіллі: молодий і молода на конях прибувають за благословенням до батьків та хресних. Далі обрад вінчання з дружбами та дружками і врешті певні обряди, які саме побачив тут на Гуцульщині. Варто зазначити, що ролі учасників весілля належали безпосередньо туристам та гостям тур комплексу, і усе це дійство відбувається під супровід троїсті музики, коломийок та обрядових пісень.
Відверто визнаю, що екскурсія, чисте карпатське повітря так розморили команду, що Гуцульське весілля» минуло наче сон. Нажаль завтра уже залишаємо тур комплекс, тому цей сон намагаємося десь зафіксувати у пам’яті, як яскравий спогад.
На фото: Гуцульське весілля – майбутні наречені
На фото: Весільня процесія
На фото: Гуцульське весілля – наречений на лімузині
На фото: Троїсті музики на весіллі
На фото: Гуцульське весілля – церемонія зустрічі наречених
ТК “Ворохта 365” День третій: відїжджаємо щоб повернутися
Такий слоган побачив в одному з рекламних проспектів туристичного комплексу «Ворохта». І справді сюди таки доведеться повернутися, оскільки досі нереалізована моя мрія піднятися на Говерлу. А це я буду робити саме звідтіля, бо знову ж переконався у фаховості інструкторів, ну і врешті є ще стільки цікавих місць в Карпатах, які варто відвідати. А доступний алгоритм туди попасти це саме туристичний комплекс «Ворохта».
Ранок . Збираємося в зворотну дорогу. По переду остання бесіда-інтерв’ю з пані Тетяною – одного з директорів тур комплексу. У розмові з нею дізнаємося, що концепція такого активного відпочинку себе повністю оправдала. Звісно, активний темп протягом тижня не кожному до снаги, тому розроблена система вибору, дає можливість туристам відчувати себе справді свобідними у виборі, підбираючи оптимальний режим і маршрут. І справді воно працює. про це свідчить пустка в туристичному комплексі протягом дня. Для себе ще раз перепитую: «Ось на день є 5-7 пропозицій подорожей. І що усі відбуваються? Бо знаю по інших закладах вибирається один з певної кількості, на який при дбано найбільше квитків і туди їдуть.» Пане Тетяна нас відверто здивувала: справді відбуваються майже усі. Є певні виключення стосовно дальніх маршрутів. Усі подорожі відбуваються незалежно від погодних умов. На вулиці дощ – для піших походів видаються гумові чоботи. Відміна мандрів може статися лише у випадку штормового попередження або шквального вітру з бурею.
Ще однією місією колективу туристичного комплексу «Ворохта» є збереження народних традицій цього краю та пропагування його для загалу. У цьому мали змогу пересвідчитися і на рецепції і на «Гуцульському весіллі» і у розповідях екскурсовода Володимира.
ТК “Ворохта 365” Висновки
Нарешті авто рвонуло під Ворохтянський віадук, а в пам’яті виринають6 перша зустріч на рецепції, бесіда пані Тетяни, фрагменти екскурсії і навіть посмішка рудоволосої офіціантки. Такий ось букет інформації переплетеної позитивними емоціями. І будемо відвертими усе це за доступну вартість. Взагалі ось таку активну концепцію організації відпочинку у карпатському регіоні зустрічаю у перше. Як жартують відпочивальники: табір для дорослих. Або ще одна цитата від туристів: побували в Карпатах а тепер пора додому на відпочинок. Справді тут: з перших годин ви потрапляєте у руки фахівців, які відпускають вас аж на зворотній трансфер. І що дивно тут величезний відсоток постійних відвідувачів, які вдруге і втретє приїжджають сюди. Деякі з них можуть по декілька разів ходити одним і тим же маршрутом. Невипадково кажуть, що справжній турист у будь яких умовах знайде позитивні сторони.
Та все ж хотілося б завершити даний огляд словами екскурсовода Володимира. Він місцевий, проте мене вразила його любов до рідного краю. І я мабуть повністю з ним згідний. Ось що він розповів: «Ті туристи, які часто відвідують море з часом констатують, що вони до нього звикають. А в Карпатах такого не відбувається. З власного досвіду скажу, що у мої практиці сходження на найвищу вершину вимірюється уже сотнями. Раніше я навіть їх рахував. Та коли я дорахував до 300 сходжень, я зрозумів, що не в цьому справа, а справа у тих краєвидах які ти знову і знову побачиш і відчуття ейфорії, яке побачене супроводжує. Наші місцеві це явище називають хворобою «Горнячка». Тут ти почуваєшся щасливим. Напевно з’являється якийсь ген щасть. Скільки б не довелося підніматися – ніби ті ж сосни та ж стежина. І в той момент думаєш що все це останній раз. Та проходить два три дні і тебе знову тягне до вершин. І у кожному новому сходжені ти дивишся на довкілля під абсолютно новим кутом зору. Мабуть ось у цьому є магія Карпат.»
P.S.
Цікаво невже така ж ситуація і в інших туристичних комплексах мережі “365”. Сподіваємося, що скоро про це довідаємось. На нас очікує ще один огляд. На цей раз їдемо у Трускавець 365.
На фото: Коридори 3-4 корпусів
На фото: Можна зіграти і в пінгпонг
На фото: Вечір вТК “Ворохта”
Ярослав Баран
на замовленняу karpatytur.info
{jcomments on}
Телефон 1: +38 067 524 0 524
Телефон 2: +38 095 814 80 85
