Мандрівка «Трускавець – Вітряки»
Запрошуємо сьогодні у мандрівку у серпневі Карпати де природа трохи розбавлена втручанням людини. Тож мандруємо до ще однієї техногенної пам’ятки в околицях курорту Трускавця, а саме до Вітряків на хребті Тихий Діл.
«Трускавець – Вітряки» – йти чи не йти
Туристична принада достатньо нова, але відколи вона тут з’явилася – стала потужним магнітом для туристів. Проте досі у багатьох виникає питання чи можливо і чи варто туди іти пішки з курорту Трускавець. Річ у тім що офіційна автомобільна мандрівка має протяжність понад 20 кілометрів. Чи вартує така мандрівка таких зусиль і часу. Тож і ми поставили перед собою таке запитання. Скажу що після вивчення карт відкрили одну цікаву деталь: вітряки розтягнулися по хребту майже на 10 км. Тому виникла ідея зайти до них не зі звичного боку а саме зі сторони Трускавця. За попередніми підрахунками якщо йти з центру курорту відстань має становити приблизно 10 км. Тож збираємо команду і в дорогу.
«Трускавець – Вітряки» – стартуємо та перший орієнтир
Вирушаємо з околиць санаторію Батьківщина де з окружної дороги сходимо на польову дорогу і рухаємось у напрямку гір. Перший орієнтир – «Водоспад з труби». Відверто скажу не раз ходив цією дорогою, але про даний водоспад дізнався нещодавно. Отож коли ви нарешті виходите на так звану дорогу Борислав – Доброгостів повертаєте праворуч і водоспад буде теж праворуч. До нього просто треба спуститися стежкою. На перший погляд він змахує на звичну каналізацію, проте все ж його можна вважати хоча і рукотворним але водоспадом, оскільки таким чином під дорогою було прокладено русло річки Солониця. Дорога до вищезгаданого місця в основному йде по рівнинній місцевості і частково через ліс.
«Трускавець – Вітряки» – найвідповідальніший відрізок
Та повертаємось на маршрут, адже попереду найвідповідальніший і найдовший відрізок. Тут треба бути уважним щоб не проґавити поворот ліворуч, який виведе нас прямо на вершину першого карпатського хребта, відомого в народі як Тихий діл чи Орівський перевал. У нашому випадку виведе до другого орієнтира відпочинкової території позначеної на картах «Під модриною».
Спочатку ми також будемо рухатися рівниною, а далі пройшовши місток розпочнеться перший незатяжний підйом до джерела. Тут можна поповнити запаси прісної води. Вода у джерелі чиста, смачна та холодно. Раніше тут був обладнаний пункт для відпочинку, але тепер столик з лавками кудись зник, проте саме джерело окультурили, закрили його в бетонний колектор і з нього виведено пластикову трубу по якій і стікає вода.
Так от саме з цього місця розпочинається найдовший і найзатяжніший підйом на гору. Оскільки ми піднімалися в серпні, гарним бонусом для нас стала ожина, яка супроводжувала нас майже весь складний відрізок підйому.
Вона росте прямо обабіч дороги, що суттєво спрощувало нашу ходу. На останньому відрізку підйому відкривається гарний вид на місто Трускавець. Якщо у вас є бінокль – ви король ситуації і зможете гарно роздивитися будівлі.
І ще одна деталь про яку на цьому етапі можу стверджувати – ландшафт за останніх 8 років тут суттєво змінився. З’явилися якісь додаткові дороги, що може суттєво збивати з пантелику. Проте є й позитивні зміни. Дорогу таки підсипали і вона навіть у дощову погоду тут більш прохідніша. Для пішоходів з’явився мостик перед самим підйомом тож скакати по каміннях через річку не доведеться. З покращань з’явилися вказівники і маркування маршрутів. Хоча уже біля джерела переконалися що точність вказівників бажає бути кращою. У цьому переконаємось ще раз уже біля самих вітряків коли шукали джерело питної води.
«Трускавець – Вітряки» – ми на горі
Так от нарешті ми на вершині в точці з назвою «Під модриною». Перед нами роздоріжжя. Тут також є вказівники і карта маршрутів. Дивимось на карту – нам до вітряків ліворуч йти ще 3 км. А от праворуч через 7 км можна потрапити на оглядову вежу Вело Бескиди. Прямо ж ми спускаємось в село Орів через яке можемо дійти до Урича (11 км).
Ну ці мандрівки залишаємо на наступний раз, а зараз трошки роздивимось що тут і ще цікавого. Під кронами дерев облаштований невеликий кемп для відпочинку туристів. Маємо столик з лавками і місце під вогнище. Після затяжного підйому усе дуже доречно, тож і ми скористалися щоб зробити невеликий привал.
Далі дорога веде по хребту аж до вітряків. Вона то підіймається то опускається, проте великих перепадів уже немає. Спочатку йдемо насолоджуючись краєвидами на Карпати. Колись в дитинстві коли в передше тут побував пам’ятаю круті види і на Трускавець, Стебник, Борислав. Наразі природа взяла своє і вершина заросла чагарниками та молодими деревами. Приємно що польова дорога відкриває також красу польових квітів, яких в серпні тут пре достатньо.
«Трускавець – Вітряки» – нарешті вітряки
Нарешті підіймаємося на перший пригорок і нам відкривається вид на перший вітряк. Він просто велетенський. Але наша мета дійти до нього, а не споглядати з далека. Ще кілометр і ми минаємо чергову туристичну стоянку з серії столиків та мангалу і вже за мить біля першого чи крайнього вітряка. Далі на південь потягнулася вервечка з інших вітрогенераторів. Відстань до наступного так на наш погляд десь поза кілометр. І можливо це й добре, адже таких велетнів краще фотографувати здалека.
А ось перед нами перший вітряк. Машина просто велетенська. Кажуть висота башти до гондоли 120 метрів. Службовий вхід знизу башти на фоні цього гігантизму виглядає іграшковим. Нам поталанило оскільки вітряк то вмикався то вимикався. Читав про такі установки що вони автоматично визначають коли їм вмикатися, а коли ні. Гондола теж зі звуком моторів постійно теж змінювала позицію. Скажу – відчуття космічні коли з неба доноситься гул невідомого механізму.
Ну сказати що нас ця картинка здивувала – буде невірно, адже перші невеликі вітрогенератори в районі Трускавця бачив ще у 90-х неподалік Східниці. Ну ні ці звісно монстри на фоні тих старих експериментальних. По друге нещодавно поверталися з експедиції з Закарпаття, тож таких велетнів бачили на Латірському перевалі. Проте у цьому поході ось так близько ще ніколи не наближалися до вітряків поблизу Трускавця.
На споглядання пішло десь до години. Скажу як фотограф їх розміри є і певним розчаруванням, адже сфотографувати з близька їх аж ніяк не вийде. Тому приймаємо рішення пошукати питну воду і відійти до туристичної стоянки яка є поряд. Щодо води на таку думку наштовхнув вказівник що до Питної води 100 метрів. Проте як ми її не шукали по полях, так і не знайшли. Згодом спускаючись до джерела зрозуміли? що вказівники на воду радше вводять в оману ніж показують вірний напрямок. Тому з вказівниками треба бути обережними.
Туристична стоянка теж місце гарно підібране, оскільки окрім споглядання на вітряки тут є розрив у східній частині лісового покриву хребта і відкривається гарний вид на місто Стебник. Добре? що в арсеналі був телеоб’єктив, тому споглядання краєвидів було врази цікавішим.
«Трускавець – Вітряки» – підсумки та поради
А тепер про підсумки та поради щодо даного маршруту. Загалом маршрут цілком оправданий для одноденної прогулянки. Він доступний для великої кількості туристів незалежно від віку і спортивної підготовки. Так там є важкі ділянки підйому, але по туристичних мірках вас очікує перепад висот усього 400 метрів. Хоча дорога на верх не серпантин, але при правильно підібраному темпі доступна усім. Загалом загальна протяжність від початку вулиці Стебницька у Трускавці до першого вітряка становила 9,9 км. Середній час у дорозі 3.5 км зі звичним темпом ходьби. По кроках це десь 1700-1800 кроків в одну сторону. Дорога назад буде дещо швидшою ніж вперед за рахунок того що маршрут буде в основному низхідним.
Тепер щодо рекомендацій, якими хотілося б поділитися з туристами щодо даного маршруту.
- Насамперед увага до взуття. Брати щось зручне і на грубій підошві. Дорога в основному кам’яна тож масаж п’яток можна і не витримати.
- Бажано з собою взяти якийсь перекус і трохи води. Води небагато, тому що є де по дорозі поповнити запаси.
- Варто уважно ставитися до поворотів, оскільки між Трускавцем і Карпатами – лабіринт з доріг у лісі. Мало того їх ще додалося, тому при можливості стежити за навігатором.
- З вказівниками бути обережними тому що не усі вказують коректний напрямок. Особливо вказівники до Джерела і до питної води. Вони станом на 2025 рік є хибні.
- На підйомі на Орівський перевал вартує не спішити та обрати максимально комфортний темп. При перших ознаках задухи чи втоми краще зупинитися та перепочити (порада для літніх людей).
- Ну і не забуваємо не смітити і не залишати сміття на туристичних стоянках.
- Якщо ви фотограф – телеоб’єктив може стати в нагоді.
Отож відповідь на питання «Чи варто йти пішки з Трускавця на вітряк?». Для себе отримали. Вона однозначно ствердна що «Так». І ось головні аргументи «За»:
- Прогулянка відносно невелика, яку можна зробити протягом дня.
- Можливість перебуваючи на курорт Трускавець потрапити в Карпати без зайвих на те затрат.
- Споглядання природи та Карпатських краєвидів, та краєвидів на курорт Трускавець. Їх чимало і вони теж неймовірні.
І це лишень головні з них. Якщо ми про якісь забули чи не врахували допишіть будь-ласка в коментарях. Наразі перебираємо у спогадах ті чудові емоції від даної мандрівки і виношуємо плани, як би то нам не прогулятися на оглядову вежу Вело Бескиди. Але це вже буде інша історія.
Ярослав Баран
