Відкриваємо закордонні Західні Карпати – мандруємо у Польщу
Про Карпати пишемо багато. Проте досі більшість публікацій саме про українські Карпати. Отож знаючи що в Україні маємо лишень 10% усіх Карпат цього року вирішили розширити межі і мандруємо у Західні Карпати. Що з цього вийшло далі у публікації. Лишень невеликий спойлер: ми відвідали один з національних природних парків та побували у місті, яке як і Львів має тісний стосунок до Карпат. Тож мандрівка була хоч короткою, але насиченою на події.
Західні Карпати – передісторія і як ми туди потрапили.
Насамперед давно мріяли розширити межі і зрозуміти наскільки інші Карпати відрізняються від наших Українських. І ось раптово випала нагода долучитися до благодійної програми наших партнерів Благодійного фонду «Опіка Майбутнього» і стати частиною волонтерської команд проекту «Оздоровлення», у рамках якого організовуються ретрит-табори для українських дітей які опинилися в важких життєвих ситуаціях. Тож при підтримці польської благодійної організації «Діти світу» вирушаємо у мандрівку.
Чесно скажу, сподівалися на той момент зробити мандрівку у рамках проекту «Детальний огляд», проте усе таки надали перевагу новим відкриттям за межами країни. І відверто скажу не пошкодували.
Західні Карпати – куди нас завела мандрівка
На виїзді з України точно не міг дати відповіді, куди їдемо і що будемо бачити. Такої відповіді не завжди можна було отримати під час прогулянок. Уже по поверненню в Україну розпочалися дослідження того де були і що бачили. Отож наша база чи опорна точка була розташована у Західних Карпатах в селі Конінки (район Конина) на території Горчанського національного природнього парку. Як орієнтир скажу що до славнозвісного Закопане там відносно і не далеко, якщо перетнути хребет. Проте по дорозі це був добрячий гачок.
Отож ця інформація відкрила нам те що на території Польщі є також свої гірські масиви зі своїми народними ознаками та традиціями. Ну і тут також діє багато національних природних парків (так званих парків народових) – заповідних зон. І ось тут без теорії ніяк, щоб точно зрозуміти де ми були і що бачили.
Західні Карпати – трохи теорії.
То що таке взагалі поняття «Західні Карпати»? Як пояснюють довідники це найвища і найширша частина Карпат, яка розташована на території Польщі, Словаччини, а також частково Чехії та Угорщини. Що цікаво на території Польщі розташовані 9.3% гірського масиві Карпат. Якщо що в Україні трошки більше. Тобто якщо б нам промандрувати усі українські та польські Карпати ми все одно б не мали права заявляти що ми половину Карпат точно пройшли. Це я до того наскільки Карпати великі.
Та повертаємось до Польщі. І бачимо, що ми на крок ближче до найвищих Карпат. Так от саме у Польщі розташовані три гірських масиви: Бескиди, які частково є і в Україні, П’єніни і найвідоміші Татри (і саме там ховається найвищий полюс Карпат). Тож виникає логічне питання а де ж ми були?
І ось тут треба повертатися до Бескидів, які теж діляться на низку підмасивів. Серед них є:
- Живецькі Бескиди
- Бещади
- Сілезькі Бескиди
- Горце
- Низькі Бескиди
Нам же ж випала нагода побувати в масиві Бескиди та у підмасиві Горце. Звідтіля і назва національного природнього парку «Горчанський». Кажуть цей масив відомий найгарнішими краєвидами і чудовими краєвидами на Татри, оскільки він з ними межує. Його найвищою горою є Турбач – 1314 м. Тобто можемо собі уявити географічно що втрапили у західну частину польських Бескидів.
Ну і зрештою якщо ми в Карпатах (нехай і в Польщі), то які ж тут гуцули? Справді тут також є свій збірний етнос відомий під назвою Гуралі, зі своїми традиціями, звичаями, костюмами. Ну досліджувати їх треба окремо, але фрагмент їхнього побуту вдалося зафіксувати на фото.
Західні Карпати – дорога і перші враження.
Перетнувши кордон ми одразу заглибилися у гірські дороги краю нової країни. І одразу відчули відмінності у дорогах. Що здивувало – якість покриття, яке просто ідеальне в порівнянні з гірськими дорогами України. Проте здивувало майже відсутність обочин на дорогах. Ну на цей факт звертав увагу ще у «далекі десяті» коли у гірських районах Польщі випала нагода знімати документальний фільм. Проте на великих магістралях, скажімо таких як Краків – Закопане – обочина в ширину з автомобільну полосу.
Отож плавно мандруючи до нашого пункту призначення насолоджуємось краєвидами. Дорога постійно вигинається між горами. У певних моментах маємо підйоми на перевали коли уже звично перепад тиску призводить до закладання вух. Одним словом отримали серію просто неймовірних осінніх Карпатських краєвидів, які ані трохи не гірші за наші Карпати. Різниця лишень мабуть в окультурені територій: скрізь усе покошено, прибрано що додає картинці чіткості штучного інтелекту.
Наш маршрут майже у 5 годин був просто насичений гарними картинками та враженнями.
Перше місце зупинки – село Конінки
Як розповідають туристичні довідники село Конінки розташоване на півдні Польщі в Малопольському воєводстві біля підніжжя гори Тоболув. Вони є центром району Коніна а також відомим гірськолижним туристичним центром. Лишень від себе додам що Конінки є воротами до Національного природного парку Горчанський. Ну по суті це наш Пилипець чи Славсько, хоча і в не таких масштабах. Ну таке склалося враження. Взагалі це і не дивно адже поряд є свій гірськолижний гігант Закопане, тож на Конінки очевидно перепала функція бути більш бюджетним курортом, або обслуговувати тих хто не любить гамір. І ще одна суттєва відмінність від Українських гірськолижних курортів – більша залісненість. Тобто полонин врази менше, а великих дерев врази більше. Ну знову ж зіграла роль близькість до заповідної зони.
Саме на околицях Конінок був наш базовий табір. Точніше він був розташований уже на території заповідної зони, тож краєвиди там були просто неймовірні.
Мандрівка на гору Тоболув та Сухора
На наступний день нас очікував підйом на гору Тоболув, і далі невеликий марш-кидок до гори Сухора. Скажу висотність місцевих гір радше нагадують курорт Східницю, оскільки їх висота в середньому 900-1000 метрів над рівнем моря.
Підйом відбувся з допомогою крісельної канатної дороги, яка була розташована поряд з нашою базою. Довжина траси понад 900 метрів. Під час підйому одразу виникали порівняння з підйомником на гору Тростян в Славсько. Ну цього разу підйомник був трохи коротший, проте трохи новіший.
За мить уся група уже зібралася на вершині гори Тоболув. Тут місцевий гід Томек одразу ввів нас у курс справи місцевих правил, звичних до більшості заповідних зон. А саме: не можна кричати і голосно розмовляти, не збирати грибів та інших рослин, по дорозі йти колейкою щоб дати можливість проїхати велосипедистам. Справді по вершині хребта прокладені пішохідні та велосипедні туристичні маршрути. І в цьому ми переконалися зустрівши не одного туриста а також групи велобайкерів. Враховуючи що гори не дуже високі і достатньо прості для хайкінгу, тут гуляли туристи різних вікових груп: від батьків з маленькими дітьми 2-3 рочки, до людей старшого покоління.
З гори Тоболув відкриваються досить гарні краєвиди на польські Бескиди. Підчас нашого пішого маршруту ми потрапляли на декілька галявин що давало можливість насолодитися краєвидами польських Карпат.
Чому саме Сухора?
Справді кінцевою метою Сухора була обрана не випадково, оскільки тут розміщена одна з найвисокогірніших польських обсерваторій. Спочатку припустив що він належить Ягелонському Університету в Кракові, проте табличка повідомила що він належить одному з найстаріших університетів Польщі Краківському педагогічному Університету. Це правда стара назва. Сьогодні він відомий як Університет Комісії Національної Освіти у Кракові. У часі коли в Україні Астрономію взагалі викинули зі шкільної програми відверто задавали жаба.
Нажаль на територію астрономії потрапити не вдалося, але з тої інформації що є в Інтернеті довідався що на цій площадці для спостережень за космосом розміщений 600 міліметровий телескоп рефлектор системи Кассегрена виробництва фірми Carl Zeiss. І загалом ця обсерваторія в основному займається вивченням пульсарів. Хоча також задіяна і в загальноєвропейських програмах по стеженню за космічними тілами.
Скажу місце для обсерваторії з точки зору туриста дуже класне. Відносно далеко від населених пунктів на висоті 1009 метрів над рівнем моря і просто фантастичними краєвидами. Однозначно заздримо астрономам хто там працює.
Спуск до бази відбувався по вже звичному маршруту у зворотному напрямку.
Західні Карпати – що поряд.
Напевно складається враження, що окрім Карпат, природи, лиж та обсерваторії у цьому краї більше нічого немає. Проте обсервація околиць просто і відверто вразила. У радіусі 100 км тут є стільки цікавих об’єктів що в Конінки треба їхати на рік як мінімум. Почнемо з того що у зазначеному радіусі перебувають два відомі міста Закопане і Краків. Ну про них буде колись сподіваюся окрема розмова, якщо вдасться там повторно і трохи довше побувати.
Краків це туристичні ворота в Карпати. Щось на подобі Львова. Тобто сюди сходяться усі транспортні шляхи і звідтіля розпочинається дорога в Бескиди і Татри. Але Краків ще й ворота в історію Польщі. Перша столиця була королівською резиденцією, тож лишень уявіть що тут можна побачити. Наша група таки сюди дісталася, хоча і перебування було не довгим. Та все ж декілька фото спогадів залишилось на пам’ять.
Закопане – це туристична столиця Татрів – відомий гірськолижний курорт, до якого ми так і не доїхали якихось 20 км. Тож ця історія залишається на майбутнє.
Ліманова – скажу проїжджаючи це містечко, довго думав звідкіля я його знаю. І ось вам цікавий факт, який поєднює його з нашим карпатським регіоном. Виявляється що Ліманова є місто побратимом нашого прикарпатського курорту Трускавець.
Велічка – ну про цей підземний край мабуть відомо більшості. Здоровенний розважальний комплекс у надрах землі у череві соляної копальні вражає своїми розмірами і гігантизмом. Скажу колись була подібна ідея створити туристичну локацію неподалік Трускавця у копальнях міста Стебника. Проте з нашими проблемами це наразі є неможливим з багатьох причин.
Звісно ми перерахували лише ті локації які на слуху і значущі, адже насправді їх там врази більше і не менше ніж в українських Карпатах. Проте ще одна локація робить ці краї просто феноменальними для мандрівок. Так саме у тих краях розташована найвища гора Карпат – Герлаховський Штіт – 2665 м. Щоб до неї потрапити правда доведеться ще раз перетнути кордон і в’їхати на територію Словаччини. Але саме в Татрах і в кількох десятках кілометрів від Конінок (116 км.) розташований найвищий полюс усіх європейських Карпат загалом. Наразі це теж мрія туди потрапити, яка додає стимулу розвивати ресурс karpatytur.
Західні Карпати – післямова
Ця невелика мандрівка – ще один аргумент закохатися в Карпати для тих хто ще того не зробив, а для тих хто і так безмежно закоханий – зануритися ще глибше у свої почуття. З одного боку це відкриття ще одних українських Карпат, які нічим не уступають нашим. Вони просто інакші зі своїми перевагами, достоїнствами і принадами. Проте загалом такі подорожі дають можливість побачити, відчути і зрозуміти – наскільки Карпати є величезні, величні і багаті на таємниці, які варто відкривати. Тож загалом констатую 20% Карпат уже відкриті для пізнання нашій команді і нашим читачам проекту karpatytur.
Ярослав БАРАН
Фото автора
за сприяння в організації мандрівки спасибі БФ “Опіка Майбутнього” (директор Андрій Баховський)
Стати спонсором або партнером мандрівок: +38 067 794 80 61
