Яремче у жовтні 2021
Ось так в рамках проекту Карпати Check In у жовтні місяці опиняємося в туристичній столиці Карпат – містечку Яремче. За свою блогерську і туристичну практику тут уже втретє. Останній раз працював журналістом на одному з корпоративних фестивалів років п’ять тому. Отож насправді було цікаво що тут змінилося за ті роки.
Скажу що дана поїздка дала більше можливості вникнути у життя курортного міста, тому увага до деталей була врази вищою. В загальному Яремче у жовтні це щось неймовірне. Як писав на одному зі своїх фотоблогів Карпати скидають зелене вбрання і одягають жовту піжаму. Але вона тут не жовта а різнокольорова: зелена, червона, бардова, жовта. І усі ці кольори переплітаються у найрізноманітніші візерунки та кольросплетіння. В результаті будь-який куточок міста та його околиць – готова локація для фотографування. Отож перше місце зупинки – залізничний вокзал.
Яремче залізничне
На пероні класно по осінньому, в очі потрапляють осінні гірські краєвиди, але найцікавіше в середині вокзалу. Список поїздів які тут курсують уже немає змоги поміститися на виділене місце тож їх маркером дописують на стіні під інформаційним стендом. І це відверто радує. Пригадую перший раз коли потрапили сюди в далекому 2007 році тут було дуже бідно: два приміських потяга і один Львів-Рахів якось нелогічно дивився у цій компанії. Та за цей час дальнє сполучення набрало мускул завдяки розвитку Рахівського напрямку відтак потягів врази побільшало. Це і Київ-Рахів, це Харків-Рахів і ще багато інших. Результат: міжсезоння цього року Яремче фактично і не відчуло. Справді людей багато і фоткатись важко.
Місця туристичного тяжіння у Яремче
Далі рухаємося по місцях сили. Спірний на перший погляд водопад Пробій. Також не можу ці пороги назвати водоспадом, але це аж ніяк не принижує значення даного місця. Воно цікаве магічне і відкриває чудову панораму на річку Прут та довколишні Карпати. Ну що ж ринок працює, замочків на пішохідному мості ще збільшилося як і людей. І це при тому що були майже передвечірні час. Тобто цей сектор як і колись залишається місцем тяжіння для туристів. Уже традиція його відвідати. Ну і тут відчувається подих свободи, адже огорожа, яка перекривала доступ до річки і яку спостерігали останній раз, десь поділася.
Не втримуюся і з командою мандрую за ріг де була славнозвісна Гуцульщина. Символ радянського зимового туризму здається також почав відроджуватися. Останній візит до нього викликав депресію. Сьогодні там уже вставлені вікна є якась надія на облагородження територій, тобто це історичне знакове місце має шанс відродитися і це класно.
Ще одним місцем туристичного тяжіння є центральна частина міста. Ну принаймні так вважають місцеві гіди бо саме у таких місцях вони знаходять бажаючих на екскурсії. Прогулянка центральною частиною осіннього міста Яремче також яскраве і не перевершена явище. Дерева уже в осінні формі і місто фактично не впізнати. Та все ж храми, палац культури, музей і звісно слон – ті орієнтири, які не дадуть вам тут заблукати. Гарно затишно і спонукає на роздуми. Тепер не дивуюся чого Іван Франко любив ці краї.
Операція «плавки»
У перший день довелося пошукати місце для вечері і відверто скажу – ціни достатньо демократичні. Знову ж усе залежить де і в який час. Але знайти справді доступне харчування на декілька днів тут варіанти є.
Далі вирішили протестувати одне з водних атракцій на кшталт карпатського чану чи бані. І тут наша команда отримала ще два цікаві уроки на які варто розраховувати відпочивальникам та гостям міста Яремче. Перший урок: не все що зображено на рекламі правда. Ну ми ж наївні туристи і ніяк не можемо збагнути що реклама є для того щоб прималювати реальність. Очевидно мешканці Карпат дуже творчі люди: угледівши рекламу з пропозиціями відвідати чан з прекрасними видами на гори одразу набираємо телефон представників. Та коли побачили «краєвид» на подвір’я загаджене гусячими екскрементами – зрозуміли тут живуть художники, або люди які нещодавно відзначили всесвітній день художників. Ні, звісно у цей день ми без атракцій не залишились, а все ж таки змінили чан на баню і не за усі гроші. Проте тут отримали новий урок.
Так от оскільки рішення скористатися СПА-процедурами було спонтанним ми зустрілися з іншою проблемою: а плавки то у дома залишились. Отож розпочалася операція «Яремчанські плавки». Уже вечір і більшість магазинів закриті, та благо працює ринок для туристів отож на водоспад! Прилавок за прилавком і наша надія на хеппіенд танула як лід на сонці. Ось у цей момент я не міг ніяк збагнути: рукавиці є, шапки є, шкарпетки є, шуби, є сорочки є, а стратегічно важливих плавок немає в жодній з крамниць. Шановні продавці сувенірної і туристичної продукції чи чули ви про таке явище як попит чи маркетинг загалом. У місті де пропонується сила силенна спа-послуг купити плавки майже нереально. Як відповів нам один продавець: «Це вам не море». Висновки робіть самі, але урок другий для нас формулюються саме так «Купити плавки у вечірній час в місті Яремче майже не реально, тож до СПА-процедур треба готуватися ретельно, завчасно на етапі підготовки поїздки» Нажаль це не про нас, адже більшість мандрівок саме зароджуються спонтанно.
Та все ж з ситуації вийшли. Як? Ну це хай залишається таємницею. І спогади про баню просто фантастичні. До речі велике спасибі за гостинність «Красна садиба» і їм плюс до карми. Ну і так само велике спасибі за ночівлю садибі пані Наталії умови були королівські.
Яремче – знов я у гори іду
Наступний день вирішуємо відвідати Стежку Довбуша. Тут уже вдруге і знову приємні враження. Адекватна вартість за вхід (це відповідь на відвідини фортеці «Тустань» на нашу думку з неадекватною вартістю за вхід). Колись тут також був ще у далекому 2007 році і спогади були не такі свіжі. Отож на касі приємний чоловяга дав нам маленький майстер клас як орієнтуватися по позначках на деревах щоб не заблукати і ми вирушили в мандрівку. Місце справді унікальне. Особливу увагу заслуговує інформаційний стенд на території комплексу де розповідається про географію дій загонів Олекси Довбуша. А масштаби відверто вражають. А далі серед розкішного карпатського лісу ми то тут то там бачимо скелі, насолоджуємся панорамами які супроводжують нашу прогулянку. Ще одна відмінність від попереднього візиту – це те хто відвідує Стежку Довбуша. Попередні рази можна було чути лише російську та українську мови. Цього разу чули багато англійської, польської, арабської, а це багато про що свідчить.
Ще з першого разу полюбив це місце, адже воно поряд з містом. Навіть без авто сюди легко дістатися. Тут не великі перепади висот що робить стежку Довбуша ідеальною для відчуття карпатської атмосфери при мінімальних зусиллях. Проте якщо у вас прокинувся азарт з цього ж місця можна чкурнути на гору Маковиця, яка подарує незабутню панораму на місто Яремче. Але це ще плюс 4 кілометри підйому.
Яремче – підсумки 2021 року
Однозначно воно стало кращим, однозначно воно ще не втратило свого колориту та шарму. Воно на Франківщині досі залишається лідером по доступності та універсальності туристичних пропозицій незважаючи на те що поряд розвиваються гірськолижні монстри. Та все ж залишаються недопрацювання у плані пропозиції туристичних послуг, які часто взагалі не зорієнтовані на потреби туриста. Скажімо як наш поодинокий випадок з плавками. Та знову це поодинокі випадки які на загальні позитивні враження не вплинуть. І це без сумніву добре, адже є куди рости і розвиватися. Маємо сподівання, що наш 4-1 візит у це карпатське місто знову буде мати нас чим дивувати.
Ярослав БАРАН
на замовлення karpatytur.info
Фото: ЯреФОТО
Організація поїздки: Андрій Баховський
