Вузькоколійка – ще одна маловідома пам’ятка Карпат

Є такі люди, які просто закохані в залізницю. Назвати їх фанатами важко, оскільки це не короткочасне захоплення, а фактично воно супроводжує їх усе життя. До них, мабуть, належить і автор цієї публікації, тому не написати про залізні дороги в Карпатах просто не зміг. І в цій публікації йтиметься не про звичайну знайому дорогу, а про такий її вид, як вузькоколійка.

Поштовхом до написання цієї теми стало подорож до міста Виноградове Закарпатської області. Постійно на шляху нам доводилося перетинати гілки вузькоколійних залізниць. Вони відразу кидалися в очі нестандартною відстанню між рейками. І що цікаво, вони були в робочому стані: рейки сяяли на сонці відполірованою поверхнею. Як і для чого вони тут? І взагалі, чи існують у Карпатах діючі вузькоколійні системи? У цій публікації спробуємо відповісти на ці питання. Вже можу констатувати, що це, мабуть, перший екскурс у таку цікаву туристичну тему, і, напевно, слід очікувати з часом на її продовження.

І ще одне коротке відхилення: чому ця тема є туристичною. Перш за все, вузькоколійки — це, як-не-як, історична спадщина краю, яка розповідає про певний етап його розвитку. По-друге, вже давно в країнах Європи відновлені вузькоколійки стали певним атракціоном для туристів, які дають їм можливість здійснити подорожі в екзотичні місця або просто покататися на ретро-поїздах. А тепер уявіть собі подорож на такому поїзді по Карпатах. Кращої та колоритнішої подорожі не знайти.

Невелика історія та специфікації

Взагалі, вузькоколійні залізничні системи прийшли в Україну, зокрема в Карпати, ще за часів Австро-Угорської імперії. Виявляється, в Карпатах на початку 20 століття вже існувало чимало вузькоколійних маршрутів. Дані, які наводить у своїх публікаціях «Вузькоколійки в українських Карпатах» В.М. Клапчук, свідчать, що на початок століття існувало понад 44 вузькоколійних гілок з загальною протяжністю понад 1400 км. Спочатку, коли перечитав такі дані, трохи засумнівався в їх об’єктивності. Однак подорожі все поставили на свої місця, і справді, цей матеріал став досить корисним джерелом інформації. Ну, про це трохи пізніше.

Чому вузькоколійки так полюбили Карпати? Причин кілька. Перш за все, вузькоколійний залізничний транспорт почали використовувати для промислових потреб. Зокрема, в Карпатах це був вивіз деревини. Другою причиною є техніко-економічна доцільність. По-перше, вузькоколійка набагато дешевша в експлуатації, ніж шлях з традиційною шириною завдяки меншим розмірам шпал, простим і легким конструкціям мостів, а також значно меншим обсягам видобутого ґрунту під час будівництва тунелів. По-друге, конструктивно вузькоколійка дозволяла робити повороти значно крутішими (так звані криві), що в умовах гір вкрай важливо.

Якщо спиратися на статистику, то в золоту еру існування вузькоколійок найгустіша мережа була на Закарпатті загальною протяжністю понад 1000 км. На другому місці – Прикарпаття (Івано-Франківська область), на третьому – Львівська область, а на четвертому – Буковина (Чернівецька область).

Але час минав, змінювалася економічна ситуація, переорієнтувалися транспортні потоки, і вузькоколійки почали приходити в занепад. Справжнє становище вузькоколійок у Карпатах, на жаль, не таке райдужне. Проте вони все ж збереглися, і деякі діють до сьогодні. Наприклад, Вигодська вузькоколійка (Івано-Франківська обл.), яку й сьогодні використовують за призначенням, а на вихідних катають туристів на природу (маршрут «Карпатський трамвай»). Також існує розгалужена вузькоколійна мережа на Закарпатті, де навіть сьогодні курсують пасажирські поїзди. Йдеться саме про ту, яку довелося бачити під час подорожі до Виноградова.

Вузькоколійки та туристи

А тепер ситуація: я – турист, можливо, прихильник залізниці, і, відповідно, хочу все ж таки побачити карпатську вузькоколійку і, очевидно, для повного щастя мені не вистачає проїхатися такою дорогою. Як і де це можна зробити? Один з найпростіших способів відвідати село Вигода Долинського району Івано-Франківської області. Тут з 2000 року вузькоколійку почали використовувати і для туристичних прогулянок. Зазвичай подорож триває 8 годин, курсуючи по незаселених територіях Карпат. Хоча передбачаються й інші графіки та маршрути. Потрапити в першу чергу на Карпатський трамвай можуть відпочивальники в Долинському районі, а також з курортів Трускавець, Східниця, Моршин, ну і з інших карпатських курортів. Досить підійти до місцевих туроператорів і придбати квиток на тур «Карпатський трамвай».

Відчути себе не туристом, а справжнім «вузькоколійним» пасажиром можете на Закарпатті на Боржавській вузькоколійці. Цей ділянка більше 60 діючих кілометрів досі використовується для перевезення не тільки вантажів, але й пасажирів. Можливість потрапити на неї мають перш за все туристи, які оберуть для відпочинку курорт Хмельник, місто Виноградів, місто Іршава. Також тут для туристів час від часу передбачені тури вихідного дня в супроводі екскурсоводів.

Ще один із способів доторкнутися до вузькоколійної історії Карпат — це відвідування музею вузькоколійного транспорту в селі Колочава Міжгірського району Закарпатської області. Тут зібрані колись реально діючі експонати: паровоз і вагони, в яких сьогодні діє тематична музейна експозиція.

Якщо ви справжній фанат залізниці — у вас є прекрасна можливість відчути себе справжнім детективом, подорожуючи по колишніх маршрутах вузькоколійок і збираючи артефакти їх існування. Однак така подорож вимагає певної інформаційної підготовки та супроводу гіда. А подивитися справді є на що.

Пам’ятаю, колись під час екскурсійної поїздки в село Майдан Львівської області екскурсовод так без ентузіазму звернув увагу на залишки залізничного мосту через річку Рибинка. На запитання «що це таке» він відповів, що «тут були рейки з Борислава до Польщі, однак використовувалися вони для панів, які їздили цією колією на полювання». Минув час, і ось кілька знайомих, роздобувши старі австрійські карти, вирішили здійснити безпрецедентну вилазку в гори (район села Майдан) у місця, де 40 років не ступала нога людини. І ось під час подорожі карпатськими джунглями вони натрапляють на лісову просіку, де в хорошому стані зберігся фрагмент залізничної вузькоколійки. Подиву не було меж. Врешті-решт всі крапки над «і» розставила вище згадувана публікація В.М. Клапчука. Цей фрагмент не що інше, як відрізок вузькоколійки Верхнє Синевидне – Мальмансталь, яка пролягала через Крушельницю, Сопот, Долге, Рибник. А знайдений фрагмент належав до відгалуження цієї системи на Майдан і Зубрицю.

А тепер уявіть, яким був би чудовий туристичний маршрут, якби вдалося відновити цю гілку. На шляху цього потяга ви змогли б побачити узбережжя річки Стрий, оглянути залишки недобудованої греблі в Довгому, відвідати водоспад Лазний, а в кінці опинитися в заповіднику, де розводять зубрів. Це лише невеликий перелік, який щойно спав на думку. Але, на жаль, для такої реставрації потрібні чималі кошти та інвестиції.

Майбутнє карпатських вузькоколійок

Поки держава не поспішає вкладати кошти у відродження свого історичного спадку, цим займаються іноземні меценати. Фігура австрійця Вольфрама Менделіна стає все більш популярною в Україні. Справа в тому, що він один з перших почав досліджувати історію карпатської вузькоколійки. Результати досліджень стали темою вже кількох книг, виданих німецькою мовою, а також очікувалася ще одна книга українською. Однак пан Вольфрам не зупинився на досягнутому і вирішив розпочати так зване «фізичне» відродження вузькоколійного транспорту. В одному з інтерв’ю він розповів про плани створити музей вузькоколійного транспорту в місті Сколе Львівської області. Зокрема, планувалося там розмістити експонати з локомотива, семи вагонів та дрезини. У перспективі відновити частину шляху в заповіднику Сколівські Бескиди. Пізніше з новин стало відомо, що пан Менделін бере в оренду у держави на 49 років частину землі і вже приступає до практичної реалізації. Зараз зусиллями ентузіастів і волонтерів відновлено частину шляху, а також відреставровано дрезину і снігоприбиральну машину. Взагалі цей проект отримав пілотну назву «Золота лісова залізниця». На жаль, це все, що вдалося дізнатися про цей проект. Сподіваємося, що він все ж буде реалізований, адже від цього виграють усі.

И в завершение интересный факт из истории карпатской узкоколейки: знаете ли вы, что первую лицензию на туристический маршрут среди малых железных дорог в Восточной Европе получила именно карпатская узкоколейка братьев Грьоделив. Данная железная дорога маршрутом Сколе – Демня – Коростив простиралась на 41 км.

Ярослав БАРАН