Залізничні памятки Карпат (частина перша)
Вступ
Якось так несподівано, але тема карпатських доріг отримала своє продовження. Оскільки ми вже писали про легендарну дорогу Н-09, настав час поговорити про залізниці в Карпатах. Що цікаво, тут є про що розповідати, адже карпатські відрізки є одними з найстаріших в країні. Тут і зупинки мають культурну цінність, тут і інженерні споруди в своєму роді є рекордсменами. Але про все по порядку.
Справжніми воротами в Карпати є залізнична станція Львів – Головний. Звідти поїзди централізовано відправляються в усі куточки Карпат. І це не лише з точки зору логістики, але й з точки зору адміністративного устрою: адже всі дороги в Карпатах належать Дирекції Львівської залізниці.
Станом на момент написання публікації через Карпати по території України проходять три великі залізничні магістралі. Перша: Львів-Ужгород, яка проходить через історичні міста Самбір, Старий Самбір, Турка, Сянки і далі по території Закарпаття в Ужгород. Наступна магістраль, яка дуже цікава туристам, Івано-Франківськ – Рахів, проходить по території курортів Яремче, Ворохта, Ясіня, Кваси. Ну і найвідоміша магістраль Львів-Чоп, яка має міжнародне значення і є частиною великих транснаціональних коридорів. Вона, як стріла, пронизує Карпати наскрізь, але в той же час не забуває робити зупинки на курортах Славське, Свалява, Чинадієво та ін.
«Добре – скажете ви – сіли ми в поїзд і що далі? Де ті принади, про які ви розповідаєте?» А дійсно, щоб їх побачити, іноді необхідно і вийти з поїзда. І на що звертаємо увагу в залізничних подорожах у Карпати. Перш за все, це інженерні споруди: мости, віадуки, тунелі.
Мости та віадуки
До речі, а яка різниця між ними? Ну з мостами, здається, все зрозуміло: це таке інженерне спорудження, яке покликане допомагати долати водні та інші перешкоди. Ось таке техногенне визначення. З часом виокремилася різновидність мостів, перекинуті через дорогу, які стали називати шляхопроводами, а врешті-решт мости, які перекинуті через яр і покликані долати перешкоди рельєфу, стали називати віадук. Хоча тут одне уточнення: термін «віадук» насправді є найстарішим, оскільки виник ще в давньому Римі і означав міст через ущелину, який обов’язково спирався на аркові опори.
Знову повторюся, з мостами все зрозуміло: їх дуже багато в Карпатах, адже там повно рік, і вони схожі один на одного, адже за своєю суттю не повинні нести жодного культурного значення. А от з віадуками ситуація набагато цікавіша. Наче грандіозне явище: гігантські опори через долину, ущелину, які з’єднують між собою дві гори мостом протяжністю від 100 метрів і більше. І ось там зверху, немов іграшка, рухається поїзд. Такі дива інженерії можна побачити не лише на картинці, але й якщо вам вдасться побувати в Карпатах. З офіційної статистики в Західній Україні збереглося 6 віадуків, і три з них саме розташовані в Карпатах. Два з них на відрізку Львів-Чоп і один знаменитий у курортному селі Ворохта (відрізок Івано-Франківськ – Рахів).
Чому знаменитий? Тому що виглядає по-древньому. Здоровенний арковий міст, побудований з каменю, протяжністю 130 метрів і шириною прольотів арок 65 метрів. Сьогодні він є місцевою пам’яткою, яка приваблює багатьох туристів. Звичайно, за стільки років він вже в неробочому стані, що стало причиною народження багатьох легенд і гіпотез. За однією з них Ворохтянський віадук був побудований ще римлянами під час війни Траяна з даками. Через тисячоліття австро-угорські інженери знайшли цю споруду, вдосконалили її та пристосували до залізничного сполучення. Насправді й інші віадуки вражають своїми масштабами. Зокрема, на мою думку, найекстремальніше місце в районі станції Скотарське. Якщо подорожуєте в напрямку з Мукачево до Львова, після цієї зупинки поїзд долає один з віадуків і в’їжджає в найдовший залізничний тунель Карпат. Але про це, і взагалі про карпатські тунелі, розповімо в продовженні цієї публікації.
Далі буде…
Підготував Ярослав Баран
